Цитата дня:

Ми більше зосереджуємось на своїх відчуттях і потребах, ніж на людях, яких Бог ставить на нашій дорозі.
Ючтин Августин.

Глава УГКЦ

Блаженніший Святослав (Шевчук)

 

 митрополит
Івано-Франківський

преосвященний
Володимир (Війтишин)

 

Правлячий Архиєрей
Коломийсько-Чернівецької єпархії

Кир Василій (Івасюк)

 

Сестри Служебниці

20 листопада наша Церква вшановує пам'ять преподобної Йосафати Гордашевської, співзасновниці Згромадження Сестер Служебниць НДМ, яку 27 червня 2001 року Папа Іван Павло ІІ під час свого історичного візиту в Україну, проголосив блаженною.

Сестра Йосафата, в миру, Михайлина Гордашевська народилася 20 листопада 1869 року у Львові, в багатодітній, побожній сім'ї Якова Пукаса та Ксені Гордашевської й була п'ятою дитиною. На восьмий день дівчинку було охрещено у церкві святих Петра і Павла. Крім Михайлини батьки виховали ще восьмеро дітей.

Михайлина була дуже енергійною, радісною, допитливою, а водночас у її серці горіла велика любов і довір’я до Бога. У вільний від школи та домашньої роботи час, вона любила молитися, читати життя святих та разом зі своєю рідною сестрою Анною бавитися в пустельниць.

У старшому віці Михайлина радо брала участь у богослужіннях які проходили у храмі св. Онуфрія у Львові. Її участь у літургійних відправах була живою та активною. Маючи гарний голос, дівчина славила Бога співом, була учасницею церковного хору.

Коли Михайлині виповнилося 18 років, вона взяла участь у ре колекціях, що провадив о. Єремія Ломницький, ЧСВВ, який став її духовним провідником і якому вона відкрила своє потаємне бажання посвятити своє життя Богові.

Відчуваючи прагнення чернечого, контемплятивного життя вона, водночас, сильно усвідомлювала необхідність духовного і морального піднесення свого народу. Отець Єремія Ломницький знаючи її велике серце і сильну волю, пропонує її стати першою сестрою Згромадження якого ще не було.

Ця пропозиція була важкою для молодої Михайлини. «Однак після довшої молитви, - читаємо в її спогадах - а також роздумавши над потребами свого бідного, духовно опущеного народу, і переконавшись, що це є Божа воля для неї, вирішила послухатись голосу Божого і охоче віддала себе Йому на служіння в Згромадженні, яке ще не існувало». Цим шляхетним вчинком вона ощасливила себе і навколишній світ. Господь послужився життям преподобної Йосафати, щоб здійснити свої задуми, на що вона особисто погодилася: стати знаряддям в Божих руках.

Стаючи співзасновницею першого активного Згромадження, Михайлина а згодом с. Йосафата Гордашевська, прагнула щоб це Згромадження стало світлом для дітей України, навчала сестер «служити там де була найбільша потреба» щоб «виховати серце народу».

Харизма Згромадження, його апостольська місія мали на той час лише загальні риси. Сестра Йосафата впродовж усього свого життя брала активну участь у їхньому створенні. Вона вміла відчути потреби часу, потреби народу і шукала нових засобів у місійній праці. Галицькі селяни часто страждали від хвороб - Йосафата привезла зі Львова книжку про лікарські трави та їх використання, ходила з сестрами полями, вишукуючи потрібні рослини, і сама готувала ліки. Вдячні селяни називали її «наша добра Сестра-лікар». А коли спільнота стала більшою, посилала послушниць на курси медсестер, які, до речі, закінчила сама. Тому, коли в селі з'являлись сестри, люди вже не звертались до ворожок і знахарів.

Часто траплялись пошесті, люди в панічному жасі перед хворобою боялися наблизитись навіть до найрідніших - тоді сестри без страху й огиди доглядали хворих, надаючи медичну допомогу і духовну розраду. Пошесті, війна, висока смертність залишали сиротами сотні дітей, які жебракували по селах. Сестри організували для них сиротинці, де діти жили, отримували початкову освіту, знання ремесел. Ці та багато інших проявів милосердя відповідали життєвому кредо Йосафати Гордашевської: «Виховувати серце народу і служити народові там, де є найбільша потреба».

Щонеділі Сестри Служебниці проводили читання життя святих та іншої релігійної літератури, таким чином піднімаючи в неграмотного сільського населення духовність та моральність. Велику увагу сестра Йосафата приділяла також і Божим храмам, які у селах були часто занедбаними. Сестри під її вмілим керівництвом прибирали у церквах й шили церковні ризи. Опікувалися хворими, відвідували бідних, допомагаючи їм молитвами, добрим словом та милостинею.

Сестра Йосафата була чутливою до обставин свого часу й навчала сестер передавати вічні правди Євангелії в цьому історично-соціальному контексті.

15 травня 1893 року у селі Жужіль було відкрито перший дитячий садок, а згодом і в інших місцевостях. Оскільки часто селяни, віддаючись важкій праці, не мали часу на відповідне виховання та догляд за своїми дітьми. Сестри Служебниці були покликанні виховувати малечу в християнському та національному дусі. Сестра Йосафата навчала сестер провадити дитячими садками, вивчала разом з ними різноманітні ігри, поезії, та пісні. Вона навіть придбала музичні інструменти, щоби більше зацікавити дітей та привити їм любов до музики й пісні.

Господь щедро благословив молоде Згромадження. За 10 років у Згромадженні вже було 123 сестри в 23 місцевостях Галичини, і всюди, де лише відкривався новий дім, с. Йосафата їхала туди, щоб допомогти сестрам у їхньому новому та нелегкому служінні.

Однак апостолят Сестер Служебниць не обмежилося лише територією Галичини. Глибоко відчуваючи проблеми та духовні потреби емігрантів, с. Йосафата благословляє своїх сестер на служіння до Канади, Югославії, та згодом і до Бразилії. Цей відважний крок вона робить з великим довірям до Бога, коли молодому Згромадженню було лише 10 років. Наслідком такого відважного рішення є те, що сьогодні сестри служебниці працюють в 16 країнах світу серед свого народу.

Життя преподобної Йосафати не було сповнене надзвичайними подіями, вона не пролила свою кров за Христа як мучениця, але, як сказав папа Іван Павло ІІ у Львові, під час Божественної Літургії, - вона “...своєю щоденною і вірною самовідданістю йшла за Христом, посвячуючись дітям, хворим, убогим, неписьменним та знедоленим, у часто важких і непозбавлених страждань ситуаціях, у надзвичайний спосіб зуміла втілити Євангеліє у своє щоденне життя”.

В житті с. Йосафати не бракувало страждань, які вимагали багато віри та сили щоб їх пережити, а водночас вони були тим великим даром Господа, які допомагали її ще більше уповати на Нього та лише в Ньому шукати прибіжища та порятунку в житті. Сестра Йосафата в останні роки свого життя переносила дуже важку недугу – туберкульоз кісток. Звідки вона черпала силу у терпінні? Сестри згадують, що часто бачили як вона проводила час перед розп’яттям. Чи може тому, що любила терпіння? – Ні. А тому, що вона поєднувала свій біль зі стражданням Ісуса Христа, тому терпіла спокійно і героїчно. – Бо не була в своєму терпінні одинокою, її біль був розділений. В тому полягає сенс усіх терпінь – поєднати їх з Христовими терпіннями, тоді вони не нищать людини, не замикають її в собі, а відкривають на Бога. І це видно на прикладі життя Йосафати «Через свої страждання Йосафата легше відчувала терпіння інших людей; насамперед вона пам’ятала про дітей-сиріт, які втратили все, що в житті найдорожче»

Свої фізичні болі с. Йосафата приймала серцем повним любові до Бога. Сестри, які доглядали її, подивляли її силу та витривалість, бо часто приходячи до с. Йосафати для того щоб її потішити, самі отримували від неї слова потіхи та розради.

Святість сестри Йосафати полягала в тому, що вона виконувала свою щоденну працю з любов’ю і посвятою, та перебувала в постійній гармонії з Духом Ісуса, який розбуджував в ній жертовну любов. Сестра Йосафата виявляла свою любов до людей через своє сердечне бажання піднести їх морально і духовно: навчала дітей, молодь і жінок, обслуговувала хворих, відвідувала бідних і потребуючих, навчала літургійного співу і дбала про красу церков.

Вона також була переконана, що молитва є основою життя віри і найперший засіб спілкування з Богом. Особливу набожність сестра Йосафата мала до пресвятої Євхаристії. І цю набожність вона виявляла своїм життям – готовністю йти від Господньої Трапези до люблячого служіння ближнім.

Три тижні перед улюбленим святом Йосафати - Благовіщенням Марії - 1919 року монахиня передбачила свою смерть. Провіщення збулося, і вона померла на 49-му році життя, збулася також її молитва до Господа: «Забери мене з цього світа в тих літах, в яких буду найбільше підготована». Так сестра Йосафата померла від туберкульозу костей 7 квітня 1919 року, в ніч празника Благовіщення Пречистої Діви Марії.

Перед смертю с. Йосафата обіцяла молитися в небі за всіх. І ми маємо багато свідчень цього заступництва преп. Йосафати перед Богом. Різні люди з різних країн розповідають нам про вислухані молитви через її посередництво. Люди звертаються до с. Йосафати з дуже різноманітними проханнями просячи благословення, здоров’я, допомоги у своїх потребах та життєвих труднощах.

Реколекційний Дім Сестер Служебниць

У чарівному мальовничому Прикарпатті особливе місце займає Надвірнянщина – край, що тягнеться від родючих нив пониззя Бистриці до величавих карпатських вершин. Чудова природа, помірний клімат приваблюють сюди багатьох людей.

 
Цей туристичний і курортний край відзначається насиченим духовним життям. Одним з таких джерел духовності є Реколекційний Дім Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, що міститься в м. Надвірній Івано-Франківської області.
 
Історія цього будинку сягає ще 1929 року, коли, з волі Господньої і завдяки дару Преосвященного Владики Григорія Хомишина, тут розпочалася активна виховна праця з дітьми, молоддю і всіма спраглими духовної поживи. Дім був власністю згромадження до 1946 року. В 1991 році його знову повернули сестрам. Відтоді форми апостоляту сестер урізноманітнилися, щоб краще відповідати потребам сучасного суспільства.
 
У 2004 році, з благословення Владики Володимира Війтишина, при монастирі розпочав свою діяльність Реколекційний Центр, який почав приймати перші групи реколектантів. На сьогоднішній день цей центр служить для кількаденних семінарів, конференцій чи реколекцій для молоді, дітей, вчителів, катехитів, подружніх пар і інших груп людей, які прагнуть утвердитись у своєму християнському покликанні або відновити духовні сили на життєвій дорозі.
 
Існує можливість замовити Реколекційний Дім для проведення власних заходів: реколекцій, конференцій, зустрічей тощо.
 
– Реколекційний Дім розташований на впорядкованій, огородженій території – є змога усамітнитись
– На 1 поверсі розміщені каплиця, трапезна, кухня (їжу готують сестри), невеличка крамничка (в тому числі з духовною літературою)
– На 2 поверсі – конференц-зал на 30-35 людей, одномісні і двомісні умебльовані номери, санвузли і душові кабіни (холодна і гаряча вода цілодобово)
– На 3 поверсі до послуг приїжджих 1-, 2- і 3-місні номери, санвузли і душові кімнати.
– Всього в комплексі 21 кімната, в тому числі окрема кімната для священика чи провідників груп.
 
Для груп відпочивальників буде цікаво, що:
– На відстані 20 км від Надвірної розташований кліматичний курорт Яремче
– На відстані 60 км міститься гірсько-лижний курорт Буковель.
– У мальовничому селі Бистриця, у присілку Максимець, тобто на відстані 34 км від Реколекційного Центру, розпочинаються володіння природного заповідника «Ґорґани».
– В околицях Бистриці розташований державний дендрологічний парк «Високогірний».
– Неподалік містяться мальовничі гори Братківська (1792), Гропа (1758) та інші.
– З околиць Бистриці починаються сходження на гору Сивуля (1815), одноденні піші екскурсії до криївки полковника «Грома» та до Перевалу Легіоністів.
– У самій Надвірній можна відвідати руїни Пнівського замку – унікальну пам’ятку оборонної архітектури 16-17 ст.
 
Ширшу інформацію щодо проведення заходів у Реколекційному Центрі Сестер Служебниць можна отримати:


за тел. +38 067 3674813 (с. Мирослава СНДМ). Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

або на сайті:Реколекційний Дім Сестер Служебниць

Адреса:
Івано-Франківська обл,
м. Надвірна
вул. Шевченка, 9
78405
ShoppingASEhandelASErhvervIndexDKServiceIndexDK