Надвірнянський Деканат
Наша віра

Освячення світобудови

Share

Празнику Богоявлення або Хрещення Господнього присвячений чин Великого Освячення води. Богоявленська (Йорданська) вода вважається найбільшою святинею. А про чудесні властивості агіасми (із грецької – свята вода), не псуватися на протязі довгого часу, згадується у богослужбових книгах ще з незапам’ятних часів.

Космічна Літургія

Прихід Бога в Ним же створений світ, який намагається у всі часи жити за своїми законами перед філософським розумом поставило проблему – як співставити чистоту і безтілесність Бога із скверністю і грубістю матерії. Знаходилися навіть такі, хто стверджував, що Христос мав несправжнє тіло, а тільки примарне.

Однак події Хрещення Господнього, як вони викладені в канонічних Євангеліях, а також їх застосування в богослужбових текстах свідчать про те, що проблема розв’язується в іншому напрямі: Бог тому і приходить у світ, котрий лежить у злі (див. І Ів. 5,19), щоб очистити його із зла, або іншими словами, освятити його. Причому, під «світом» розуміється не тільки людей, ходячих у темряві і тіні смертній (див. Іс. 9,2). Але, здавалося б мертва матерія, котра насправді також живе своїм життя і також ніби потребує очищення і освячення.

Про це ми чуємо уже на самому початку Чину Великого Водосвяття, в стихирах, котрі багаторазово співаються поки священство і люди, згідно припису уставу ідуть до священної купелі, (тобто посудини, в якій буде посвячуватися вода) або до відкритих водних джерел:

Днесь освячується істота вод… – говориться в другій стихирі, а в четвертій стихирі в уста Предтечі вкладається молитовний вигук: …Освяти мене і води, Спасе, що береш гріхи світу!

Подія, яка відбулася на Йордані: Зішестя Святого Духа в виді голуба сприймається нами не тільки як свідчення про Троїчність Бога і Богосинівство Спасителя, але і, як освячення води цієї ріки всією Святою Тройцею для Таїнства Християнського Хрещення. А це в свою чергу служить основою для освячення іншої будь-якої води, подібно до вод Йордану. Відповідно до цього на мирній ектенії в Чині Водосвяття звучать прошення:

Щоб освятилися води ці силою, діянням і зшестям Святого Духа…
Щоб на води ці сходило очищальне діяння Пресущної Тройці…
Щоб була їм дарована благодать визволення, благословення Йорданове…

До цих пір природа не виступала як дійова особа. Однак, в головній молитві Водосвяття, яка походить із V століття і побудована за аналогією із молитвою Євхаристії, розкривається дивовижна картина світобудови. Де природа самостійно здійснює своє служіння Творцеві:

…Тебе оспівує сонце, Тебе славить місяць, Тебе оточують зорі, Тебе слухає світло, перед Тобою тремтять безодні, для Тебе б’ють джерела… Все сотворіння оспівує Тебе явленого…

Аналогічно останньому возгласу Євхаристійного канону: і дай нам єдиними устами, і єдиним серцем славити, і оспівувати… звучить закінчення молитви Водосвячення, в котрому до цього славослов’я приєднується увесь світ, який спасається Богом.

…Щоб і стихіями і людьми, і ангелами, видимими і невидимими славилося Твоє Пресвяте Ім’я…

«Джерело нетління»

Але, оскільки людина все ж таки є вінцем творіння Божого, то і водна стихія освячується не для чогось іншого, як послужити освяченню людини і всього середовища її проживання. Із Чину Водосвяття ми дізнаємося, що свята вода є джерелом нетління, даром освячення, визволенням від гріхів, зціленням недугів, погубою для демонів. Вона сприяє зціленню душі і тіла і приводить в життя вічне, відганяє всяку намову видимих і невидимих ворогів, будучи неприступною супротивним силам і наповнена міццю Ангелів. Вода використовується не тільки для причастя, (тобто для пиття), але і для помазання з метою зцілення від страстей, (тобто різного роду страждань), але і для освячення домів, світу і всього творіння.

Насправді, якщо проста вода, згідно Біблії, являється першоматерією, із котрої Бог виводить і інші елементи, якщо проста вода необхідна для життя будь-яких організмів і наповнює собою все – до найменшої клітини нашого тіла, якщо проста вода має властивості очищувати, щоб то не було, то скільки святості і благодаті має в собі вода, котру осінив Своїм посіченням Святий Дух?

«Духовне пиття»

Воді в Старому Завіті надавалося особливе значення. В молитві водоосвячення зібрані найбільш яскраві приклади участі води в спасінні:

Ти єси Бог наш, що за Ноя водою потопив гріх (пор. Бут. гл. 6-8). Ти єси Бог наш, що морем визволив з фараонового рабства через Мойсея рід єврейський (пор. Вих. гл. 14), бо Ти єси Бог наш, що пробив скелю у пустині і потекли води, і потоки наводнилися, і спраглих людей Твоїх Ти напоїв (пор. Вих. гл. 17). Ти єси Бог наш, що водою і вогнем,через Іллю врятував Ізраїль від омани Ваалової.

В трьох старозавітних читаннях – параміях, які читаються під час Чину Освячення води (Іс. гл. 35,55,12), тема води, яка вгамовує спрагу і напоює висохлу землю, кожний раз пов’язана із появою царства Месією, з віднайденням Бога, з моральним вдосконаленням людини і відступленням від нечестя.

Про прийняття Христа, який приносить із собою світло істинного Боговидіння, говориться вже в першій же стихирі Водоосвячення:

Глас Господній над водами кличе, промовляючи; прийдіте, прийміть усі Духа Премудрості, Духа розуму, Духа страху Божого, явленого Христа.

В цьому ж ключі закінчуються апостольські читання Чину (І Кор. 10,1-4), в котрому згадана подія виходу зв’язується в духовному плані із Христом:

…І всі пили те саме духовне питво; пили бо із духовного каменя, що слідував за ними, а камінь був Христос.

Про ту духовну силу, котру несе в собі свята вода, говориться і в мирній ектенії:

Щоб скоро був скрушений сатана під ногами нашими і зруйнована була всяка духовна затія, що двинеться на нас…
Щоб сподобитися нам наповнитися освячення вод цих причастям, невидимим явленням Святого Духа…

Про велику тайну Богоспілкування, яке дарується в тому числі і через Богоосвячену матерію, співається при кінцевій стихирі Чину Великого Водосвячення.

… Зачерпнімо, отож, воду з радістю, браття, бо благодать Духа для тих, хто вірно черпає, невидимо подається від Христа, Бога і Спаса Душ наших.

Священик Михайло Асмус
Текст Чину Великого Водосвяття взято із Требника Львів, «Свічадо». – 2001.

Джерело

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *