Благословенна тема Преображення Господнього!
Дорогі читачі, спробуймо перенестися на гору Тавор. Там ми, залишаючись на землі, наблизимося до небес та поглянемо на престол Царя царів. Той, Котрий наказував нікому не говорити про подію Преображення, «аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих» (Мт. 17:9). Сьогодні воскрес із мертвих, сьогодні Він перебуває на небесах у славі. Там Він буде судити народи та володарювати світом вічно.
Час преображення, його місце, свідки та учасники – все це досить важливе для кожного із нас. Час – «по шістьох днях» (Мт. 17:1); місце – висока гора; свідки – Петро, Яків та Іван; учасники – Мойсей та Ілля.
Час події – «по шістьох днях» (Мт. 17:1).
Всі три євангелиста, описуючи подію Преображення Господнього, свідчать, що вона відбулася після того, як Ісус мовив: «Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерті, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у своєму Царстві» (Мт. 16:28). І саме подія Преображення стає виконанням цієї обіцянки. Петро, Яків та Іван споглядають Христа в Його Царстві, в Його славі.
Місце події – висока гора.
Щодо місця, традиційно ми віримо, що Преображення відбулося на горі Тафор. Це доволі висока та крута гора, висота якою сягає 588 метрів. Ця гора, вершина якою сягає неба, стає символом небес, освячена Божественною присутністю.
В Біблії ми знаходимо чимало подій, котрі пов’язані з проявом Божої сили. І ці події відбуваються та тій чи іншій горі. Наприклад, згадаймо Десять Божих Заповідей, вони були дані на горі Синай; Ісаака батько був готовий принести в жертву на горі Моріа, де Соломон збудував Храм; Мойсей стояв на горі Рефідим, з піднятими вгору руками, коли Ісус Навин воював із Амаликом. Господь заповідав: «І як приведе тебе Господь, Бог твій, у землю, куди простуєш, щоб заволодіти нею, то проголосиш благословення на Герізім-горі, а прокляття на Евал-горі» (Втор. 11:29). Гора Карміл стала жертовником Іллі, на горі Сіоні збудований Єрусалим, а на горі Голгофі був розіп’ятий Спаситель.
Матей, Марко та Лука описують, що Ісус часто ходив «на гору молитися». Гори створені зовсім не там, як долини: тут можна побути на самоті, насолодитися тишею, очима споглядати під собою землю, а розумом відчувати близькість небес.
Для чого Ісус пішов на гору? Відповідає на це питання євангелист Лука: Він «пішов на гору помолитись» (Лк. 9:29). Перш, ніж зробити щось величне, Ісус завжди молився. Цього ж разу повинна відбутися надзвичайна та надприродна подія, тому без спілкування з Небесним Отцем не можна було обійтися. Ісус – Бог, а все одно молиться, тоді, коли Сам міг все зробити. Який чудовий приклад для всіх нас. Досить часто ми, люди, беремося за що-небудь, не подумавши про Того, від Кого залежить наш успіх. Ми приступаємо до справи, не піднімаючи свій погляд до небес, не прохаючи Небесного Отця про допомогу. Тоді, як Бог може благословити нашу справу, коли ми Його про це зовсім не просимо? Як ми можемо себе освячувати та виправляти, коли не прагнемо спілкуватися із Самою Святістю? Навіть самарянка говорить до Христа, що криниця глибока, а Він не має чим набрати води. А чи, як не молитвою, можемо зачерпнути ми?
Свідки події.
Свідків цієї події небагато, бо Господь прагне зберегти цю подію в тайні до Свого воскресіння. Проте їх достатньо, щоби засвідчити, згідно закону («за словами двох чи трьох свідків»), істину Преображення Господнього.
Спочатку Син Божий насолоджується славою у Отця Небесного без жодних свідків, згодом цими свідками стають ангели, пізніше небожителі в тілі: Енох та Ілля. Тепер, ставши Людиною, Ісус відкриває Свою славу земним та немічним жителям: Петру, Якову, Івану. Петро – найстарший серед апостолів, Іван – найулюбленіший апостол, Яків – він і сам любив, і його всі любили. Ці троє апостолів стали свідками смертельної скорботи Ісуса в Гетсиманському саду, точніше, всі троє проспали цю подію, так само, як мали проспати і подію Преображення. «Петро й його товариші були зморені сном. Та як пробудилися, побачили його славу і двох мужів, що з ним стояли» (Лк. 9:32).
Всі троє, за свідченням апостола Павла: «Яків, Петро та Іван вважалися стовпами» (Гал. 2:9) в Єрусалимській Церкві. Вони були свідками слави та скорботи Ісуса, хоча і бачили все сонними очима. В Гетсиманському саду все приховувала темрява ночі, а тут засіяло дивне світло.
Іван Золотоустий говорить, що вони зовсім і не спали, а були поборені в одному випадку славою, а в іншому – скорботою Господа. Христос, перебуваючи на молитві, повинен був і їх надихнути на молитву, проте зморене тіло перемагає: вони засинають. І ми також засинаємо, зморені буденним життя. Сон краде наш час. На жаль, сон відбирає той час, котрий ми мали б відвести спілкуванню з Богом. Христос говорить: «Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?» (Мт. 26:40).
Учасники події.
Перед Господом постають прославлені пророки Мойсей та Ілля. Напевно, ми б не знайшли більш кращої компанії для Господа. Обидва спілкувалися з Богом на горі Хорив, обидва були прототипами Христа, обидва постили сорок днів, обидва заради слави Бога перетерпіли чимало труднощів та перешкод, обидва розділили води, обидва були посланцями Божими до царів, обидва прожили дивовижне життя.
Вогняна колісниця ангелів вознесла Іллю, його шукали пророки і не знайшли. Архангел Михаїл боровся з дияволом за тіло Мойсея, його шукали юдеї і не знайшли. Тепер обидва перебувають на горі Тавор. Мойсея – автор П’ятикнижжя, Ілля доносить до народу Закон та Пророків. Один започатковує Старий Завіт, другий відкриває двері Новому Завіту.
Ці двоє, в своїх прославлених тілах, спілкуються із Господом. Ці двоє прийшли не із царства мертвих, вони прийшли, щоби нам показати, що Божі святі не пропадають, а відправляються в інший світ, в далеку країну до свого Господа. Всі ми помремо та перемінилося. Перемінився і Ілля, перемінився і Мойсей. І зовсім не важливо, що одного забрала вогняна колісниця, а інший заснув на горі Нево. Вкінці долини смертної тіні світить дивовижне світло, «смерте, де твоє жало?». Нас чекає слава небес, де смерть вже не буде мати жодної влади.