Бог буде підтримувати нас день за днем

Share

В найважчі дні ми можемо почувати себе опущеними, зрадженими, нікому не потрібними, без майбутнього.

Можливо, прокидаючись зранку, ми будемо підніматися тільки для того, щоби знову впасти в депресію; щоби продовжити мучитися та страждати. Сама ж думка про те, що такий стан ми повинні переживати все своє життя, заставляє нас шукати виходу та спасіння.

В найважчі дні ми не потребує знання того, як Бог підтримує та піклується нами, як Він дбає про нас впродовж нашого життя. Нам навіть не потрібно знати про те, як Він буде дбати та підтримувати нас завтра. Нам потрібно знати тільки одне, як Він зуміє провести нас через муки та страждання сьогоднішнього дня.

Ми можемо думати, що Бог, Котрий створив континенти та зірки, занадто великий, щоби звернути увагу на наші важкі дні. «Бо тисяча літ в очах у тебе, мов день учорашній, що минув, і мов нічна сторожа. Змітаєш геть їх: вони стають, мов сон уранці» (Пс. 89:4-5). Божа турбота про Його створіння багатогранна та велика. Він вважає на кожен волос на нашій голові: «А вам же все волосся на голові пораховано!» (Мт. 10:30). Від Нього не сховається кожен наш порух, він знає кожну нашу думку: «Бо ще нема й слова на язику у мене, а ти, Господи, вже все знаєш» (Пс. 139:4). Він уповільнюється, щоби пройти зі Своїми дітьми кожен із двадцяти чотирьох годин.

Отже, Він дає нам не тільки обітниці, які діють впродовж нашого життя, але і деякі цінні поради, котрі допомагають нам долати найважчі дні та дають зрозуміти, що Він робить для кожного із нас саме сьогодні.

Він буде підтримувати нас день за днем…

«Благословен Господь день-у-день: Бог, наш Спаситель, несе наш тягар!» (Пс. 68:20).

Факти нашого спасіння не залишаються десь в минулому, в тому моменті, коли ми розкаялися та повірили. Тоді Бог справді спас нас. Проте, доки ми живемо у цьому світі, ми потребуємо щоденного спасіння.

Для Давида вихід ізраїльського народу із Єгипту та завоювання ханаанської землі – це найяскравіші події в історії, котру Бог пише кожного дня, хоча, як зазвичай це буває, ніхто не звертає на це особливої уваги. Кожного дня Він оберігає вдів та сиріт: «Сиротам батько Він і суддя удовам, Бог у святім своїм житлі» (Пс. 68:6). Він вводить в дім самотніх та виводить в’язнів на волю: «Бог оселює покинутих у домі, виводить закутих до щастя-долі» (Пс. 68:7). Він задовольняє потреби бідних та підтримує їх: «Щедрий дощ послав єси, о Боже, на твою спадщину і стомлене підсилив» (Пс. 68:10).

Якщо вихід та завоювання так яскраво відобразили Божу турботу про Свій народ, то хрест Ісуса – це свідчення надзвичайне та могутнє: «Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас, – як же разом із ним не подарує нам усього?» (Рим. 8:32). Якщо Христос розірвав кайдани аду, то невже Він не зможе провести нас через важкі обставини нашого життя? Якщо Господь підняв із мертвих Ісуса, Свого Сина, то невже він не зможе піднести нашу голову над хвилями, котрі прагнуть проковтнути нас?

Наші страждання видаються нам нестерпними. Не забуваймо, що ми маємо цікаву обітницю: коли ми зустрінемося з чимось нестерпним, Бог Сам понесе нас. Навіть до старості, навіть до сивини, навіть і тоді, коли наші ноги уже не зможуть нести нас. «До старости вашої я буду той самий, до сивини я буду вас носити. Я вже робив так, я носив вас, і носитиму далі, я вас врятую» (Іс. 46:4).

Він буде день за днем проявляти Своє милосердя…

«Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя. Вони нові щоранку, велика твоя вірність» (Єрем. 3:22-23). Декотрі розрадники, в котрих і є благий намір нам допомогти, побачивши глибину наших страждань, відступають. Навіть найкращі друзі не можуть розрадити та допомогти. Проте Боже співчуття ніколи не припиниться. Його непохитна любов ніколи не змаліє. Його безмежне милосердя огортає нас щодня. Ця велика обітниця допомагає нам проживати день за днем. Ми навіть можемо вималювати для себе картину: схід сонця над блакитним озером, спів птахів, тихий та гожий день. Проте пророк Єремія писав ці слова в той час, коли сонце сходило над іншим, протилежним до нашої картини, місцем: чоловіки були убиті на вулицях: «У полі меч забрав моїх дітей, а вдома скрізь – смерть» (Єрем. 1:20); немовлята помирали на руках своїх матерів: «Просять у матерів своїх: «Хліба! Пити!» І умлівають, мов поранені, по майданах міських і виливають свої душі у материнське лоно» (Єрем. 2:12); священиків було вбито у храмі: «В Господній святині убивано священика й пророка» (Єрем. 2:20). Руйнування було таким великим, що пророк описує свій стан: «Очі мої змарніли від сліз, нутро кипить у мене, жовч моя виливається на землю з-за погибелі дочки народу мого» (Єрем. 2:11)

Пророк Єремія, спостерігаючи на таке жахливе руйнування, не перестає говорити про безмежне Боже милосердя. Бо усім, хто надіється на Бога, не страшні жодні руйнування та страждання. Навіть, коли Господь струсне нас через гріх, все ж за самим сонцем, котре сходить кожного дня, стелиться шлейф із милосердя та любові, а не із гніву та помсти. І Єремія знав про це, йому була відома обітниця, котру Господь дав на горі Синай: «І пройшов Господь перед ним, промовляючи: «Господь, Господь! Бог милосердний і ласкавий, нескорий на гнів, многомилостивий, і вірний, що зберігає ласку для тисяч, прощає беззаконня, злочини й гріхи…» (Вих. 34:6-7). Пророк дальше продовжує: «Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь» (Єрем. 3:21). А нам відома інша важлива обітниця, котру Ісус явив на Голгофі: «Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками» (Рим. 5:8).

Наші мрії можуть ніколи не здійснитися та зруйнуватися, тільки не Божі обітниці. Наші серця слабнуть, а Його непорушна любов існує завжди. Наша надія може збільшуватися, а може і, взагалі, зникнути, а Боже милосердя проливається щодень. Це і має допомогти пройти нам через важкі обставини сьогоднішнього дня.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *