Боротьба царя Давида

Усім нам добре відома історія Давида та Голіафа. Молодий пастух убив озброєного до зубів гігантського воїна, вразивши його камінням зі своєї пращі. Чудова історія! Проте вона має й іншу частину, про яку ми забуваємо. Це важлива для нас частина, тому її не слід оминати.

«Саул вдягнув Давида в свою бойову одіж, поклав йому на голову бронзовий шолом і надів на нього панцер. Далі підперезавсь Давид його мечем по бойовій його одежі й ходив з трудом, бо не звик до цього. І сказав до Саула: «Я не можу ходити в цьому, бо не звик до цього». І скинув усе те з себе. Узяв же в руку палицю, вибрав з потоку п’ять камінців гладеньких, поклав їх у пастушу торбу, що мав при собі, і з пращею в руці почав наближатися до філістимлянина» (І Сам. 17:38-40).

Давид не міг битися з Голіафом в обладунках Саула. Він не звик до царських обладунків та й вони не дуже підходили йому. Щоби подолати гіганта йому потрібна була зброя, до якої він звик.

Апостол Павло писав: «Ми живемо як люди, але не воюємо із спонук тілесних, бо зброя нашої боротьби не тілесна, а сильна в Бозі на зруйнування твердинь; ми руйнуємо задуми і всяку гордість, що повстає проти спізнання Бога, і беремо в полон усякий розум на послух Христові» (ІІ Кор. 10:3-5).

Ми маємо надзвичайну зброю і ми продовжуємо вести війну, але не так, як це робить світ. Як послідовники Ісуса, ми насамперед повинні перемінити своє серце та свій розум.

«Усе робіть без нарікання і мудрування, щоб ви були бездоганні й щирі, непорочні діти Божі серед лукавого й розбещеного роду, серед якого сяєте, немов світила у світі, зберігаючи слово життя, на похвалу мені в день Христа, що я біг не дарма і трудився не марно» (Фил. 2:14-16)

За словами апостола Павла: «Ми не даємо нікому ніякої нагоди до спотикання, щоб не виставляти на глум наше служіння; але в усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах, у чистоті, у знанні, у довготерпеливості, у лагідності, у Святому Дусі, у щирій любові, у слові правди, в силі Божій, у зброї справедливости в правиці й лівиці, у славі й безчесті, у наклепах і в добрій славі; як обманці, однак правдиві, як незнані, а проте надто знані; як ті, що вмирають, а все живі; як карані, та не забиті; як сумні, та завжди веселі; як бідні, а багатьох збагачуємо; як ті, що нічого не мають, а все посідаємо» (ІІ Кор. 6:3-10).

Якщо ми прагнемо змінити світ, то повинні насамперед змінитися самі. І тільки після цього силою молитви, силою любові, силою Євангелії, силою Святого Духа змінювати світ. Проти цієї зброї світ не має захисту.

Зображення ілюстративне: Jeff Jacobs – Pixabay