Надвірнянський Деканат
Духовні науки

Христос та перша Пасха

Share

Ісус приходить в Єрусалим, в той останній раз, щоби не тільки відсвяткувати старозавітну Пасху, але стати нашою новозавітною Пасхою. Апостол Павло підкреслює: «…бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву» (І Кор. 5:7).

Що це означає?

Щоби зрозуміти цю відповідь ми повинні повернутися в далекі часи, ще задовго до народження Ісуса Христа. Відкривши книгу Виходу, в розділі 12, ми знайдемо розповідь про першу Пасху.

Книга Виходу і перша Пасха.

Місце, де розгортаються події – Єгипет. Там царює хаос та страх. Адже ще так недавно Єгипет пережив серію із дев’яти епідемії. І це не просто якийсь ланцюг невдач – Бог судить Єгипет. Бог здійснює Свою обітницю: «Сини ж Ізраїля стогнали від праці й голосили, й лемент їхній від тяжкої роботи знявся до Бога. Почув Бог їхній стогін та й згадав союз свій з Авраамом, Ісааком та Яковом. І побачив Бог, як ото йдеться Ізраїлеві та й зрозумів його» (Вих. 2:23-25). Колись Бог дав обітницю Аврааму, Ісааку та Якову, що їхні діти отримають Ханаанську землю: «Твоєму потомству я даю цю землю від ріки Єгипетської до Великої ріки, ріки Ефрату; кеніїв, кенізіїв, кадмоніїв, хеттитів, перізіїв, рефаїв, аморіїв, ханаанян, гіргашіїв та евусіїв» (Бут. 15:18-21). Проте ізраїльтяни впродовж декількох століть застрягли в Єгипті. І саме тепер наблизився час, щоби Господь повернув їх додому.

Проте має відбутися ще одна кара, найважча із усіх. Вже відбулися дев’ять кар, ізраїльський народ був збережений. Їхні тварини не загинули: «згинув увесь єгипетський скот; між скотом же синів Ізраїля не впало ні одне» (Вих. 9:6). Їхній врожай не знищив град: «Тільки в Гошен-землі, де проживали сини Ізраїля, не було граду» (Вих. 9:26). На їхній землі навіть не було темряви: «Простяг Мойсей руку свою до неба, і постала густа темрява по всій Єгипетській землі аж на три дні. І не бачив один одного, і ніхто не міг рухнутися з місця свого протягом трьох днів; в оселях же синів Ізраїля було світло» (Вих. 10:22-23). Вони не зробили нічого, щоби їх оминули ці біди; Бог просто відгородив їх.

Фінальна кара буде іншою. Цього разу під Божим прицілом буде кожна людина. Бог збирається знищити всіх первенців в Єгипті, включаючи і первенців Ізраїлю.

Чому? Та тому, що, хоча Ізраїль і вибраний Богом народ, хоча він знаходився в рабстві впродовж багатьох віків, він все є таки грішний народ. Вони відвернулися від Єдиного Бога та поклонялися божкам Єгипту. Бог не може просто проігнорувати цей гріх.

 Десята кара наголошує, що Бог святий і справедливий. Пасха ж відкриває нам Бога люблячого та милосердного. В цю першу Пасху Господь знаходить вирішення проблеми. Він одночасно залишається і справедливим, і милосердним.

  Боже веління просте: «Десятого дня цього місяця візьміть собі кожен для своєї сім’ї ягня: одне на хату. Коли ж сім’я буде замала на (ціле) ягня, нехай разом з найближчим у межу сусідом візьме ягня по лічбі душ; розрахуйте, щоб ягняти було досить для кожного, хто скільки зможе з’їсти. Ягня ж нехай вам буде без вади, самчик, одноліток; можете взяти його з баранців або з козенят. І держатимете його до чотирнадцятого дня цього місяця, і тоді нехай уся громада синів Ізраїля разом заріже його надвечір. І нехай візьмуть крови й помажуть нею одвірки і наддвірок у домах, де їстимуть його» (Вих. 12:3-7). «Тієї ночі перейду по землі Єгипетській і уб’ю всякого первенця в землі Єгипетській, від людини до скотини, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд; я – Господь. Кров буде вам знаком по домах, де будете, і як побачу кров, мину вас, і не впаде на вас ніяка смертна язва, як каратиму Єгипетську землю» (Вих. 12:12-13).

Бог милує синів Ізраїлю не тому, що вони чимось кращі від єгипетських синів, а тому, що замість них помирає непорочний агнець, його кров покриває двері їхніх будинків, захищаючи та оберігаючи їх.

Страсна П’ятниця та Пасхальний Агнець.

Ізраїльський народ грішив проти Бога, тому заслужив Господню кару за своє відступництво та ідолопоклонство. Ми також грішимо, кожен із нас може назавжди загинути від Божого гніву у вічному вогні, котрий приготував диявол та його слуги. Тому що Бог святий та справедливий.

Але у Своїй безкінечній любові та милосердю Бог вирішує цю проблему, Він і надалі залишається одночасно і справедливим, і милосердним. Євангеліє говорить: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає» (Ів. 1:29).

Ісус, Син Божий, стає тим Агнцем, Котрого подає Сам Господь. Він – Бог та досконала людина, подібна до нас у всьому, окрім гріха: «Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу» (Євр. 2:17). «Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха» (Євр. 4:15).

«Знайте, що не тлінним золотом чи сріблом ви були вибавлені від вашого життя суєтного, яке ви прийняли від батьків ваших, а дорогоцінною кров’ю Христа, непорочного й чистого ягняти» (І Петр. 1:18-19). Ось, що мав на увазі апостол Павло, коли говорив: «…бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву» (І Кор. 5:7).

Ми повинні дивитися на Агнця, Христа, Котрий був розіп’ятий за нас, з вірою приймаючи Його як єдиний захист від Божого гніву. Бо віра – це інструмент, за допомогою якого Його кров торкається кожного із нас. Якщо ми з вірою та смиренням постукаємо у Його двері, то побачимо, що в Його домі достатньо місця для всіх нас. І коли Бог побачить це, Він омине нас та змилосердиться над нами.

В Христі Ісусі надія цілого нашого світу. Особливо це ми маємо розуміти у цей важкий час. І не тільки розуміти, але щиро вірити, молитися та надіятися на Боже прощення та милосердя. І не забувати, що Господь може бути одночасно і справедливим,  милосердним, і караючим, і люблячим.

Зображення ілюстартивне congerdesign із сайту Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *