Ісус відкривається на сторінках Святого Письма

Як не дивно, але усі книги Святого Письма присвячені Ісусу. Це ніби незвичний ребус, котрий потрібно віднайти і розгадати. І підказки до нього містяться у кожній книзі – навіть у маловідомих уривках Старого Завіту, написаних задовго до того, як Ісус прийшов на землю.

В посланні до Ефесян знаходимо чудові слова, що ми можемо наповнитися Духом премудрості: «Отець слави, дав вам дух мудрості та об’явлення, щоб Його добре спізнати» (Еф. 1:17). Таким повинні бути наше бажання. І тоді ми зможемо віднайти Ісуса у будь-якій книзі Святого Письма.

Дивовижне спасіння, котре приносить Ісус, розкривається нам на початку Святого Письма. У книзі Буття сказано: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися ввіп’ястися йому в п’яту» (Бут. 3:15).

У книзі Виходу ми зустрічаємо Ісуса – пасхальним Агнцем, кров Якого захистила народ Божий в час покарань у Єгипетській землі: «Кров буде вам знаком по домах, де будете, і як побачу кров, мину вас, і не впаде на вас ніяка смертна язва, як каратиму Єгипетську землю» (Вих. 12:13).

У книзі Левіт ми бачимо Ісуса – досконалим Первосвящеником, котрий захищає нас перед Богом: «Ти будеш уважати його за святого, бо він приносить хліб Бога твого; святим він буде для тебе, бо святий я, Господь, що освячую вас» (Лев. 21:1-24).

У книзі Чисел Ісус стає мідяним змієм, котрого Мойсей підніс у пустині, для оздоровлення та зцілення усіх постраждалих: «Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу. Прийшли люди до Мойсея та й кажуть: «Згрішили ми, бо говорили проти Господа й проти тебе; помолися ж до Господа, щоб віддалив від нас гадюк». І Мойсей помолився за народ. Господь же мовив до Мойсея: «Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий». І зробив Мойсей мідяного змія й повісив його на стовпі; і коли кого-небудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий» (Числ. 21:6-9).

У книзі Второзаконня Мойсей пророкував, що: «Пророка з-поміж вас, з твоїх братів, такого, як я, Господь, Бог твій, настановить тобі; його маєте слухатися» (Втор. 18:15).

У книзі Ісуса Навина ми бачимо Ісуса – безстрашним переможцем, котрий долає усіх ворогів та дарує Обіцяну Землю.

У книзі Суддів Ісус стає мужнім захисником, котрий визволяє нас від зла.

У книзі Рути Ісус – найрідніша для нас людина, котра благословляє та допомагає.

У книгах Самуїла Ісус – правдивий правитель, котрий, як і Давид, будує своє могутнє царство на землі. «І двигнувся цар із своїми людьми на Єрусалим проти євусіїв, що жили в тій країні. Вони сказали Давидові: ти сюди, мовляв, не ввійдеш, бо сліпі й криві не впустять тебе, а це означало: Давид сюди не ввійде. Але Давид приступом узяв твердиню Сіон, тобто – Давид-город» (ІІ Сам 5:6-7).

У книгах Царів ми бачимо Ісуса в образі пророка Іллі, котрий залишає надзвичайну силу своєму учню Єлисею. Так само Ісус вчинив зі Своїми учнями.

У книгах Хронік Ісус у прообразі Соломона будує храм, наповнений Божою славою: «Як священики вийшли зо святині, – всі бо священики, що були там, не зважаючи на черги, освятились; –  і всі левіти співці, Асаф, Геман та Єдутун, сини їхні та брати їхні, одягнені в вісон, із цимбалами, гарфами та цитрами стояли на схід від жертовника, а з ними 120 священиків, що сурмили. І коли всі разом сурмили й співали в один голос на хвалу й славу Господа, та коли загримів звук труб, цимбалів і музичних приладів на хвалу Господа: «Бо він благий, бо віковічна його милость!» – тоді Господній дім сповився хмарою Господньої слави, і священики не могли стояти на службі з-за хмари, бо слава Господня сповнила дім Божий» (ІІ Хр. 5:11-14).

У книзі Езри Ісус стає досконалим священником, котрий навчає нас Своїм словом і веде до Царства Небесного.

У книзі Неємії Ісус стає Утішителем, котрий оновлює та преображає нас у Свій образ.

У книзі Естер Ісус розкривається, як надзвичайна сила, котра керує усіма життєвими обставинами.

У книзі Йова ми бачимо Ісуса – могутнім нашим Захисником та Відкупителем: «Я знаю – Захисник мій живе, і останнім він устане над порохом. Позбавлений навіть шкіри, я встану; і в моїм тілі побачу Бога. Я сам його узрю, очі мої побачать, а не хтось інший; серце у мене в грудях ниє!» (Йов. 19:25-27).

У книзі Псалмів досить детально описані страждання та муки Ісуса: «Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько, бо допомогти нікому. Биків багато мене оточило, башанські сильні навколо мене стали. Роззявили на мене свою пащу, неначе лев, що роздирає і рикає. Я став, немов вода розлита, всі кості мої повиходили з суставів. Неначе віск, зробилось моє серце, розтануло в мене в нутрі. Мов черепок, висохла моя сила, язик мій прилип до горлянки, кладеш мене в порох смерті. Бо пси мене обсіли, і лиходіїв зграя мене оточила. Пробили мені руки й ноги, всі мої кості я міг би полічити. Дивляться на мене і з радістю позирають. Одежу мою ділять між собою, і на хітон мій жеребок кидають» (Пс. 22:12-19).

У книзі Приповідок Ісус – Премудрий Бог, котрий навчає, напрвляє та виховує нас.

У книзі Проповідника Ісус – найвищий сенс нашого життя.

У книзі Пісня Пісень Ісус – наш возлюблений Жених: «Мій любий білий та рум’яний, його з десяти тисяч розпізнати» (Пісн. Пісн. 5:10)

У книзі Ісаї Ісус – Агнець, котрий приноситься у жертву за наші гріхи: «Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерті?» (Іс. 53:4-8).

У книзі пророка Єремії ми бачимо Ісуса, як пророка, котрий плаче і побивається над гріхами народу, закликаючи усіх до покаяння.

У книзі Плачу Єремії ми дізнаємося, що милосердя та вірність Ісуса перебувають з нами повіки, навіть під час бід: «Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя. Вони нові щоранку, велика твоя вірність» (Пл. Єр. 3:22-23).

У книзі пророка Єзекиїла ми бачимо Сина Божого у славі, котрий сидить на Своєму величному небесному престолі: «Понад твердю, що в них над головами, було щось немов би сапфір-камінь, що виглядав, як престол. А на тім, що скидалось на престол, видно було вгорі подобу чоловіка. І бачив я щось, наче бурштин, щось наче вогонь навкруги нього, починаючи від того, що було схоже на крижі, і вище. А вниз від того, що було подібне до крижів, бачив я немов би вогонь і блиск навкруги нього. Немов веселка, що видніється у хмарах дощового дня, так виглядав навколо блиск той. Так виглядала слава Божа. Побачивши її, упав я лицем до землі й почув голос, що говорив» (Єз. 1:26-28).

У книзі пророка Даниїла Ісус стає «четвертим чоловіком», котрий рятує трьох синів Ізраїля із полум’я переслідувань: «І ходили вони серед полум’я, хваливши Бога й благословивши Господа. Встав Азарія і, відкривши уста свої серед вогню, помолився» (Дан. 3:24-25).

У книгах дванадцятьох малих пророків Ісус стає Посланцем та Вогнем, котрий очищує народ Божий: «Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною, і Господь, що ви його шукаєте, прийде негайно у храм свій. Ангел союзу, що ви його бажаєте, – ось він іде, – говорить Господь сил. Хто витримає день його приходу? І хто встоїться, коли він з’явиться? Таж він, немов вогонь ливарний, неначе луг шаповалів. Засяде, як той, що топить і прочищує срібло. Очистить синів Леві і переллє їх, як золото й срібло, і вони будуть тими, що приносять Господеві жертву справедливо. І тоді Господеві буде любий принос Юди та Єрусалиму, як за днів давніх, за років колишніх» (Мал. 3:1-4).

У Євангелії від Матея Ісус – обіцяний Месія, прихід Котрого пророкували усі пророки.

У Євангелії Марка Ісус – могутній Спаситель, Котрий виліковує хворих, виганяє бісів та воскресає померлих.

У Євангелії Луки Ісус – Бог і людина, народжений від Діви Марії, сповний співчуттям та милосердям до грішників.

 У Євангелії Івана Ісус розкривається як Сущий. Він був з Богом перед створенням світу. «Істинно, істинно кажу вам: Перше, ніж був Авраам, Я є» (Ів. 8:58).

В Апостольських Діяннях Ісус – Той, Хто хрестить Святим Духом.

У Посланні до Римлян Ісус – Той, Хто оправдує нас і робить нас праведними.

У Посланнях до Коринтян Ісус стає основою нашої віри і джерелом благодаті.

У Посланні до Галатів Ісус – Той, Хто визволяє нас від осудження та гріхів.

У Посланні до Филип’ян Ісус стає джерелом нашої радості.

У Посланні до Колосян Ісус – Глава Церкви.

У Посланнях до Солунян Ісус – Святитель, Котрий закликає нас ходити праведними дорогами.

У Посланнях до Тимофія Ісус закликає нас навчати наступні покоління.

У Посланні до Тита Ісус дарує спасіння усім, включаючи поган.

У Посланні до Филимона Ісус – Той, Хто визволив нас від рабства гріха.

У Посланні до Євреїв Ісус дарує нам спасіння.

У Посланні Якова Ісус дарує нам силу мати не тільки велику віру, але і оживляти її, звершуючи добрі діла.

У Посланнях Петра Ісус закликає нас зростати у вірі, здобуваючи спасіння і пізнавати Його, як нашого Господа і Спасителя.

У Посланнях Івана Ісус – джерело любові, котре дарує нас силу любити одне одного.

У Посланні Юди Ісус закликає нас боротися із лукавими силами.

У книзі Одкровення Івана Ісус відкриває Себе, як незрівняний Син Божий, закликає нас до життя вічного в Його Царстві.

Святе Письмо – це скарбниця, наповнена безцінними скарбами, далеко захованих від випадкових відвідувачів. Нам потрібно добре потрудитися, докласти чимало сил та зусиль, щоби отримати щось з її скарбів.