Молитва понад усе

Війна – це страх, смерті, відчай та горе. Зброя вбиває та калічить. Бомби руйнують та знищують міста, села та оселі. Кулі та осколки ламають кості та розривають тіло. Проте молитва сильна за це жахіття. Вона понад усе.

Немає нічого могутнішого, аніж молитва. Молитва перемінює. Молитва зцілює. Молитва оберігає. Молитва захищає. Молитва піднімає. Молитва окрилює. Молитва потрібна усім нам.

Молитва творить і оновлює.

Молитва відкриває двері небес: «Коли ввесь народ христився, і коли Ісус, охрестившись, молився, відкрилось небо, і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: “Ти – мій Син любий, тебе я вподобав» (Лк. 3:21-22).

Молитва преображає: «Днів з вісім по оцій розмові Ісус узяв з собою Петра, Йоана та Якова й пішов аж на гору помолитись. І коли він молився, вигляд його обличчя став інший, а одежа – біла та блискуча» (Лк. 9:28-29).

Молитва дає дивовижні результати: «А як вони молилися, затряслось те місце, де вони зібралися, і всі сповнилися Святим Духом, і сміливо звіщали слово Боже» (Дія. 4:31).

Нам потрібно більше молитов.

Можливо, нам потрібно більше молитися? Адже найглибший слід на цій грішній землі залишили саме молитви чоловіків та жінок.

«Моліться завжди в дусі всякою молитвою і благанням. І для того, чуваючи з повною витривалістю, моліться за всіх святих» (Еф. 6:18).

«Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом» (Лк. 18:1).

«Свідок бо мені Бог, якому я служу духом моїм, благовістуючи його Сина, що я безперестанно згадую про вас і завжди прошу в моїх молитвах, чи врешті-решт пощастить мені, з волі Божої, прийти до вас» (Рим. 1:9-10).

«Та й здаля хай буде від мене те, щоб грішити перед Господом та перестати за вас молитись і вказували вам добру й просту дорогу» (1 Сам. 12:23).

«Дякую Богові, якому я служу, як і мої предки, чистим сумлінням і згадую тебе безперестанно, вночі й удень у моїх молитвах» (ІІ Тим. 1:3).

«Моліться без перерви» (І Сол. 5:17).

Приклад молитов Ісуса, Петра та Павла…

Ісус багато молився. «Тими днями він вийшов на гору молитись і провів усю ніч на молитві до Бога» (Лк. 6:12). «Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився» (Мр. 1:35). «Чутка про нього ширилась дедалі більше, і сила людей збігалася, щоб його почути й вилікуватись від своїх недуг. Та він відходив у місця самітні й молився» (Лк. 5:15-16).

Син Божий багато молився. Молитва стала Його життєвим шляхом до Небесного Отця.

Апостол Петро багато молився. «Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір’ю Ісуса, та з його братами» (Дія. 1:13-14). «Велівши всім вийти з хати, Петро став на коліна й почав молитися, а повернувшись до тіла, мовив: «Тавито, встань!» І та відкрила свої очі й, побачивши Петра, сіла» (Дія. 9:40). Він знав, у чому є сила та міць молитви.

Апостол Павло багато молився. Дорогою в Дамаск він був вражений Господом і три дні перебував у сліпоті, нічого не їв та не пив. Що він робить? «Тоді Господь до нього: «Встань та йди на вулицю, що зветься Простою, і шукай у домі Юди Савла, на ім’я Тарсянина: он він молиться» (Дія. 9:11). Усе своє життя він не переставав молитися: «Та якраз сталося, що батько Публія, хворий на гарячку й на червінку, лежав у ліжку. Павло ввійшов до нього, помолився і, поклавши на нього руки, оздоровив його» (Дія. 28:8).

Нам потрібно також багато молитися. Коли ми зосереджуємося на молитві, тоді відбувається чудо. Проте переважно нам так важко є молитися. Нам важко зосередитися на Бозі і стримувати свої думки від блукань неозорим світом. Тому й не дивно, що апостол Павло навчає: «Кінець усьому близько. Будьте мудрі й тверезі, здатні до молитов» (І Петр. 4:7).

Ми переважно молимося із почуття боргу. Молимося, бо треба молитися. Треба виконати свій щоденний духовний план. Проте Ісус прагне, щоби ми молилися без жодних умов. «Ти ж, коли молишся, увійди у свою кімнату, зачини за собою двері й молись Отцеві твоєму, що перебуває в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6:6). Тому так важливо витрачати свої сили у молитві, а не дорогою до неї.

Зображення ілюстративне – Freepik