Небо не спить

Як важко нам зосередитися на чомусь доброму, радісному та прекрасному, коли навколо панує розруха та смерть, проливається невинна кров наших співвітчизників та гинуть найвірніші та наймужніші воїни.

Наша прекрасна Батьківщина із долини квітучої та пахучої так несподівано перетворилася на долину страху та смерті. Віроломний та жорстокий Каїн повстав проти нашого народу. І навколо запанувало свавілля, горе, страх, відчай. Вулиці наших міст наповнилися людиноподібними істотами, яким невідомі ані співчуття, ані відчуття прекрасного та гуманного, а тільки руйнування та звірства.

Наші слова, піднесені до Небесного Отця, розпорошуються в шумі вибухів, градів, бомб, танків. Серце завмирає, бачачи руйнування будинків. Душа волає про допомогу, чуючи стогони немовлят, убитих високоточними ракетами дружньої армії братської країни.

Розум не може все усвідомити й зрозуміти, не може навіть повірити у ці звірства, які спіткали наш народ. Страх стає буденність.

Проте небо не спить. Небо продовжує посилати свою допомогу й підтримку. Через морок війни Господь показує свою силу й милосердя плачучим, раненим, помираючим і приносить спокій та благодать.

Бо «Господня є земля, її повнота, вселенна та її мешканці. Бо він на морях заснував її, і утвердив її на ріках. Хто на гору Господню зійде і хто буде стояти на його святому місці? Той, чиї безвинні руки й чисте серце; хто не пильнує розумом своїм пустого не присягає криво. Він матиме від Господа благословення і ласку від Бога свого спасіння. Такий рід тих, які його шукають, шукають лице Яковового Бога. О брами, підніміте главні ваші, і піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави. «Хто він – отой Цар слави?». «Господь могутній і потужний, Господь потужний у битві». О брами, підніміте главні ваші, і піднесіться ви, одвічні двері, щоб увійшов Цар слави!. «А хто ж бо він такий – отой цар слави?». «Господь сил, він є Цар слави!»  (Пс. 24:1-10).

Не біймося нічого. Відкриймо свої серця. До нас поспішає допомога. До нас приходить Цар Слави.