Хресна Дорога

Share

Кажуть, що блаженний той, хто несе свій хрест без нарікання, без постійних скарг смиренно та з гідністю. Це означає, що людина йде дорогою святих – дорогою, по якій йшли мільйони людей. Іншого шляху нема, є тільки ця. Одного разу в одного афонського старця запитали:

– Отче, чи є який-небудь коротший шлях до спасіння? Подвижник відповів:

– Нема! Є лише один шлях.

– І як же він називається?

– Дорога на Голгофу.

Дорога в рай – це дорога на Голгофу, особисту хресну Голгофу кожного з нас. Як тільки ми серйозно задумаємось про християнство, перед нами відразу ж постає Хрест. «У світі страждатимете» (Ів. 16:33). Це знання того, що я грішний, що проживши в цьому світі стільки то років, я ні на крок не наблизився до Бога. Всі ми несемо який-небудь хрест. Про нього неможливо забути, бо він присутній в особистому житті людини, в її стражданнях й болях. Кожний день в наших серцях відбувається розп’яття – «розпинається» наше «я».

Ми дорослішаємо, старіємо, хворіємо, страждаємо та переживаємо з приводу найрізноманітніших викликів та проблем: війна, еміграція, втрата праці, зневіра, економічна криза, пандемія. Кожний може додати до цього переліку щось своє. Так, у всіх нас – свій хрест. І тому ми в особливий спосіб розважаємо над Хресною Дорогою, щоб у світлі страстей Христових відкритися серцем на безмежну Божу любов і зрозуміти, що відбувається з нашим життям. І ця тема постійно повторюється в нашому житті, знову і знову. Безперечно, ми самі змушені будемо розбирати, опановувати глибше цю незбагненну тему хреста – кожний день, в цьому році, в наступному, на протязі цілого нашого життя. З кожним роком в наших серцях повинно було б чіткіше вимальовуватися і закарбовуватися зображення Хреста Господнього, Христа розп’ятого.

Образ розп’ятого Христа: чи доходить він ще до людини сьогодні, яка не має часу ні на що, крім виснажливої щоденної боротьби за існування? Все ж ми без перебільшення занурюємося в цей досвід – досвід страждання на Хресті, за допомогою якого ми стаємо співучасниками страждань Спасителя. Ці спасительні страждання ми переживаємо все своє життя, і головне, щоб ми не переставали дякувати за них і приймали в житті все, як з рук Божих.

Життя продовжується. Господь підтримує, очищує і освячує нас. Він приготував для нас щось краще: «…те чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало» (IКр. 2:9). Хрест, який ми несемо, веде до слави. Продовжуймо нести його, яким би він не був. Несімо його, бо в ньому все життя. Пам’ятаймо про те, що розп’ятий Ісус Христос взяв на Себе гріхи світу, Він облегшує нашу біль і дає нам силу нести наш важкий хрест випробувань й страждань. Тому в цей час страстей Господніх, над якими ми розважали, навіки залишатиметься в серці нашої віри, тому ми повинні кожного року здійснювати сходження на Голгофу вслід за Спасителем і там знову і знову вдивлятися в немеркнучий образ Христа й осягати вічний сенс цього неповторного часу дарованого нам в сльозах та покаянні, щоб навернутися та повернути втрачений мир душі і вічну радість спасіння Твого Господи.

о. Тарас Довбенюк

Фото ілюстративне: Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.