Проповідь на 4 неділю по Зісланні Святого Духа

Share

Сотник керував сотнею солдатів, які його у всьому слухалися та корилися його владі та силі.  Звичайно, цей сотник міг послати котрогось із них до Ісуса Христа, щоб Він прийшов до його дому та уздоровив хворого слугу. Натомість ми бачимо, що цей сотник сам приходить до Ісуса та благає про зцілення, і ми бачимо, що це зцілення відбувається на відстані, тому що хворий є десь далеко. Ми бачимо, що цей сотник досить добре ставиться до свого слуги, і це є досить дивним.

Ми бачимо, що цей сотник, не бувши євреєм, повірив в Ісуса Христа. У Бога ніколи немає випадковостей, цей сотник показує, що він має владу: «…я підвладний чоловік, маю вояків під собою і кажу цьому: – і він іде; і тому: ходи – і він приходить; і слузі моєму: зроби це – і він робить» (Мт. 8:9). Але одночасно сотник показує і свою обмеженість: так, він може командувати вояками, але не може оздоровити.

Євангелист у досить гарний спосіб показує наскільки слуга був дорогим для цього сотника. Євангелист Матей передає слова цього сотника: «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко» (Мт. 8:6). І ми бачимо, що Господь готовий змінити Свої плани, готовий прийти і оздоровити цього слугу. «Я прийду й оздоровлю його», – говорить Ісус Христос.

Нам усім слід взяти собі за приклад ось цього сотника, щоб так навчитись молитись, так навчитись вірити, щоб так діяти й жити, щоби Бог прагнув змінити Свої плани.

Кожен із нас, почувши слова Ісуса, що: «Я прийду до твоєї домівки», – відразу з радістю погодився б: «Так, звичайно, Господи, приходь, то тут недалеко». Проте, що ми чуємо від цього сотника: «Господи, я недостойний, щоб Ти увійшов під мою покрівлю; скажи лише слово, і слуга мій видужає» (Мт. 8:8). Ці слова сотника є свідченням його глибокої віри до Бога, свідченням того, що він вірить набагато глибше. Це не є якась фальшива покора, але це правдиве визнання величі Бога. Він показує свою недостойність, але разом із тим показує свою віру  та свою довіру. Він вірить у слово живого Бога: «Скажи лишень слово».

Скільки разів ми чуємо Божі слова, але чи віримо ми так, як цей сотник? Чи ми дозволяємо цьому Божому Слові діяти у нашому житті? Чому сотник так вірить? Адже для командира слово означає дуже багато, він говорив слово і його підвладний те слово виконував, тому він показує, що вірить слову Ісуса. Господь дивується вірі цього сотника, але пам’ятаймо, що Ісус Христос дуже часто дивувався також і невірству. Пригадаймо собі, коли Він був у себе на батьківщині, то у Нього не вірили, тому Він не міг там вчинити жодного чуда.

Велика віра цього сотника здивувала Христа. І він, цей сотник, настільки вірить, що показує нам, що Боже Слово здатне діяти на відстані. У той час, як євреї відкидають Ісуса Христа, цей сотник приймає те, що Ісус є Месією. І отримає відповідь на вияв своєї віри «І сказав Ісус сотникові: – Іди, хай тобі станеться за твоєю вірою! І слуга видужав тієї ж години» (Мт. 8:13).

Нам також потрібно вслід за апостолами просити, щоб Господь примножив нашу віру. Бо тільки міцна віра робить нас сопричасниками Христа та Його Вічного Царства. Бо тільки міцна віра дає нам ту тверду рішучість у будь-яких ситуаціях нашого життя, в будь-яких важких обставинах та випробуваннях. Проте, щоби ми здобули таку віру, нам потрібне те велике смирення сотника. Нам потрібно визнати той факт, що перед Ісусом ми – ніхто.

Коли навколо нас збираються хмари, коли нас охоплює страх, коли пригнічує хвороба, коли душа охоплена смутком та відчаєм, коли надія, віра та любов маліє, звернімося до Господа зі смиренням сотника: «Господи, допоможи, я є недостойний, щоби Ти сьогодні завітав до моєї домівки. Проте у мене є Твоє Слово, живе й животворне, котре зцілює, оновлює, дарує спасіння та вічне життя». І звернімося до цього Євангельського слова, візьмімо у руки святу Божественну книгу, і почитаймо, що говорить Господь. Ті ж самі слова Він говорить і до нас: слова, повні любові, підтримки та милосердя. І тоді все навколо нас оновиться, душа пробудиться, Христове Життя увійде у наше життя, Його Слово буде серед нас, в наших сім’ях, в нашому горі та в нашій радості.

Навчімося, дорогі у Христі брати та сестри, вірі та смиренню цього сотника, поганина: «Господи, я недостойний, щоб Ти увійшов під мою покрівлю; скажи лише слово…» (Мт. 8:8)». Амінь.

Джерело: “Духовний Дзвін”

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.