Проповідь на неділю перед Воздвиженням

Share

Можемо сказати, що наше життя розпочинається і закінчується пресвятим хрестом. Життя кожного християнина розпочинається Святим Таїнством Хрещення і закінчується життя кожного християнина похороном, де на могилі ставлять хрест, знак нашого спасіння.

Ще недавно були такі часи, коли за хрест можна було потрапити на заслання, до Казахстану чи на Соловки. Ще недавно були такі часи, коли хрестики зривали із грудей тих, хто їх носив, коли нищили придорожні хрести.

Хрест є присутній у житті кожної людини. Він в першу чергу відповідь на наші гріхи, але так само це і символ Божої любові до кожної людини. У Євангелії від Івана читаємо: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3:16). Ці євангельські слова дарують кожному із нас надію, бо кожен із нас, тут присутній, замість слова «світ» може вставити своє ім’я. Бог так полюбив кожного із нас, що Сина Свого видав, щоб ми жили життям вічним. Бог полюбив нас не колись давно, 2 000 років назад, але любить нас зараз.

До кожного із нас сьогодні Господь говорить: «Не бійся, Я знаю твій хрест, Я знаю твоє життя, Я знаю твої упадки і спокуси, але Я знаю і твоє покаяння. Зі Мною ти дійдеш не тільки на вершину гори Голгофи, але так само зі Мною ти дійдеш і до слави воскресіння.

Сьогоднішнє недільне Євангеліє – це частина розмови Ісуса із Никодимом. Никодим ніяк не міг зрозуміти слів Ісуса про те, що людині належить народитись вдруге: «Озвався де Ісус і мовив до нього: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з висоти, не бачити йому Божого Царства.» Никодим же йому: «Як може чоловік уродитись, коли вже старий? Чи спроможен же він увійти знову в утробу матері своєї та й народитись?» Відрік Ісус: «Істинно, істинно кажу тобі: Коли хтось не вродиться з води та Духа, не спроможен увійти у Царство Боже. Що народжується від тіла – тіло, а що народжується від Духа – дух. Не дивуйся, що я сказав тобі: Треба вам уродитися з висоти» (Ів. 3:3-7).

Коли ми вдруге народжуємось? Коли дозволяємо Богові народитися у нас? Нам буває дуже тяжко зрозуміти хрест, як знак Божої любові. Чи міг Бог по-іншому спасти світ? Напевне, що міг. Але чому Господь спасає людину саме через хрест? Чи повірили б ми Богові, якщо б одержали спасіння в інший спосіб. На жаль, сьогодні так багато людей залишаються невірними, знаючи, що Ісусу помер за них на хресті. Задля кожного із нас Бог іде на шибеницю, задля кожного із нас Ісус помирає відкинутий усіма. Мало того, місце, де розіп’яли Ісуса було поза містом. Це було місцем, де викидали різний непотріб, як часто це повторюються, як часто ми Бога викидаємо із свого життя, як якийсь непотріб.

Чи можемо ми сказати, що Бог не знає, що таке терпіти та страждати? Саме через терпіння та страждання Він входить у наше життя, Він навіть знає, що таке бути останнім та бути відкинутим усіма. Бог стає останнім, щоб кожен із нас міг стати першим.

Кожен із нас, хто носить на своїх грудях хрестик, має пам’ятати, що це не прикраса, а знак нашого спасіння. Хрест є знаком нашої віри. Знак хреста – це нагадування про ціну нашого спасіння. Апостол Павло казав: «Пам’ятай, якою ціною ти відкуплений».

Хрест є знаком надії, тому, що ним переможено гріх. «Смерте, де твоє жало. Смерте, де твоя перемога». Ісус переміг як гріх, так і смерть. Цей Агнець, котрий бере гріх світу є прибитий до хреста, але цей Агнець взяв гріхи не якогось абстрактного світу, але гріхи кожного із нас.

Хрест є знаком любові, бо саме із глибин хреста ми можемо побачити, що Господь любить нас, бо Бог так полюбив кожного із нас, що бере на Себе наш хрест і помирає.

Хрест показує славу Божу, але одночасно показує і мою бездіяльність.

Кожного дня на собі ми робимо знак святого хреста і потрібно запитати: як я на собі роблю цей знак. Скільки разів ми на собі робимо цей знак, не задумуючись над тим, що це є символом любові, символом прощення, символом надії, символом віри. Скільки разів ми на собі цей знак святого хреста, робимо будь-як. Кожного разу, як ми на собі ставимо знак святого хреста, задумуємось, як ми його робимо.

Сьогоднішнє Євангеліє говорить: «Кожен, хто вірує у Сина Чоловічого , буде жити життям вічним» (пор. Ів. 3:15). Бачимо, що вічність розпочинається вже тут, на землі, але й вірити потрібно вже тут і зараз, вірити в те, що Ісус є моїм Спасителем, що Він спас мене через знак хреста. Коли ми забуваємо якою ціною нас було відкуплено, тоді варто підвести свій погляд і подивитись на хреста. Незалежно від того чи наш хрест є із золота, дерева чи металу – він завжди залишається символом любові: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти» (Ів. 3:16-17).

Джерело: “Духовний Дзвін”

Фото ілюстративне Frank BeckerPixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *