Проповідь на свято Преображення Господнє

Share

Висока гора – це символ близькості до Бога. І для того, щоб вийти на гору, чи, як ми звикли говорити, щоб підкорити гору потрібно прикласти багато старань та зусиль, потрібно чимало потрудитись. У духовному житті так само. У Євангелії ми часто бачимо, як Ісус виходить на гору, щоб там зустрітись з Отцем.

Скільки потрібно нам докласти зусиль та старань, щоб зійти на вершину духовної досконалості. Підіймаючись на гору, альпініст бере із собою тільки те, що є найнеобхідніше, те, що йому потрібно тільки у цій мандрівці, а не всі речі з дому. У духовному житті, підіймаючись на гору досконалості, потрібно брати з собою також тільки те, що нам найбільш необхідне. Деякі речі потрібно відкинути. Відразу  відпадають ті речі, які є другорядні, відпадають ті речі, які не ведуть до зустрічі із Господом. Зайві речі маємо залишити біля підніжжя гори, щоб поволі підніматися до цієї досконалості.

На свято Преображення папа Павло VІ говорив: «Преображення кидає сліпуче світло на наше щоденне життя і спрямовує нашу думку на безсмертну долю, на яку вказує ця подія. На горі Тавор Господь на хвилю відкриває сяйво Своєї божественності  та об’являє вибраним свідкам Ким Він насправді є. Він є Сином Божим, відблиском слави Отця, образом Його істоти, але, одночасно, Христос дозволяє побачити, що і наша людська природа, яку Він прийняв задля нашого спасіння, є спасенна. Вона спасенна жертвою Його незмінної любові й призначена взяти участь у повноті життя, у долі святих, у світлі нетлінності. Тіло, котре преображається перед очима обраних апостолів, – це тіло Христа, нашого брата, але також і наше тіло, покликане до слави. Це світло, котре Його сповнює буде частиною і нашої спадщини та сяйва. Ми покликані стати учасниками цієї слави, бо стали учасниками Божої природи. На нас чекає незрівняна доля, якщо виконаємо своє християнське покликання, якщо будемо жити, узгоджуючи слова та поведінку, чого вимагають наші хресні зобов’язання».

Досить гарні слова говорить папа Павло VІ, що з нашого хрещення ми вже вписані у Божу природу, ми вже беремо участь у цьому сяйві, але, насправді, чи засяємо ми після нашого воскресіння? Це залежить від кожного із нас, тому Ісус Христос відкриває нам Божу природу. Бог, Котрий сходить на низини, щоб підняти нас до цього сяйва. Як бачимо, свято Преображення Господнього закликає нас до солідарності, щоб ми не затримували дар віри біля себе, щоб ми були тими світочами, які будуть світити не своїм світлом, а які будуть світити світлом Христа, Котрий постійно преображається для інших.

Ніколи неможливо віру залишити тільки для себе, ніколи не слід казати, що віра –це є тільки мій дар, тому що Бог дарується, щоб даруватися іншим через мене.

Навіщо Господь показує Свою славу? Катехизм Католицької Церкви говорить: «Преображення Христове має на меті зміцнити віру апостолів напередодні Його майбутніх страждань, вихід на високу гору готує вихід на Голгофу. І Христос, як Глава Церкви, об’являє те, чим є Його тіло для Церкви, котра променіє у таїнствах надія слави» (ККЦ 568)

Кожен із нас має свою Голгофу, має свої переживання, але ми не можемо зациклюватися лише на Голгофі, бо в кожного із нас так само є і гора Преображення, де кожен із нас може почути: «Ти є син мій возлюблений, ти – моя донька улюблена». І це має спонукати нас до подальшої боротьби. Ми маємо боротися, не зважаючи на ті обставини, які переживаємо. Господь сьогодні промовляє та кричить і до мене, і до тебе: «Ти мій син, ти моя донька улюблена!».

Перед учнями Христос преобразився. Цей момент преображення може відбутися в будь-яку мить нашого життя. І те, що було труднощами та стражданнями, може мене вести до Божої слави, але я маю повірити, я маю досвідчити Божу благодать. Господь сьогодні чує: «Це є мій вибраний син, мій улюблений». Тільки так можна дійти до перемін, тільки так я можу змінити щось у моєму житті, коли я досвідчу те, що Господь мене любить саме таким, яким я є. Можливо я зараз є не досконалим, можливо я ще перебуваю в якомусь стані, який потрібно змінити, проте Господь говорить: «Я тебе люблю таким, яким ти є. Я знаю про тебе все, тепер давай спробуємо разом, давай тепер разом вийдемо на гору перемін, щоб ти перемінився. Бо Я прагну перемінити твоє життя».

«Хочеш змінити щось у своєму житті – почни жити Божим Словом, почни жити молитвою, почни жити Євхаристією», – це сьогодні говорить Господь до кожного із нас. І тільки тоді ми почнемо випромінювати цю Божу славу, тому що ця Божа слава буде у кожному із нас.

Святий Петро наскільки був захоплений тим, що відбувалось там, на горі, що він сказав: «Господи, добре нам тут бути! Як хочеш, зроблю тут три намети: один для тебе, один для Мойсея і один для Іллі» (Мт. 17:4). Те, що переживав Петро та інші учні, було щось надзвичайним. Тут ми бачимо як простий рибак вміє захоплюватись Божою славою, Божою присутністю. Дай Бог, щоб ми так вміли помічати Божу славу та вміли так захоплюватись Божою присутністю, щоб кожен із нас міг сказати: «Господи, як добре бути із Тобою. Як добре що Ти, Господи, є тут і зараз. Дякую, Господи, що Ти даєш мені сили йти вперед».

Що у нашому житті є найбільшим страхом? Святий апостол Павло боїться закритися, а що мене закриває перед Богом? Господь об’являє мені цей страх для того, щоб сказати: «Віддай це мені. Ти разом зі Мною зможеш іти вперед». Господь є Тим, Хто постійно зміцнює мене, хто дає мені силу.

Преображення  показує, що Бог прагне перемінити моє життя, але для цього важливо впустити Його у моє життя.

Пригадаймо собі події Останньої Вечері, коли Ісус зі Своїми учнями споживали пасхальну вечерю, коли Ісус подав Юді Іскаріотському кусень хліба, то євангелист зазначає, що була ніч. Де була ніч? Назовні, надворі чи в серці Юди Іскаріотського? Де ніч є в мені? Бо ця ніч, що назовні є простіша до подолання. Я маю досвідчити Преображення, я маю досвідчити Воскресіння, щоб Господь перемінив мене та перемінив моє життя.

Просімо сьогодні: «Господи, переміни моє життя, але не страхом, а силою Твоєї любові».

Джерело: “Духовний Дзвін”

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *