Проповідь на Томину Неділю
Сьогоднішня Неділя присвячена апостолові Томі, котрий проповідував Євангельське вчення в Персії та Індії. Саме завдяки йому в Індії з’явилась перша церква. А ще сьогоднішнє Євангельське читання показує нам, що перша церква не була ідеальною. Ми бачимо, що були страхи, були переживання, були непорозуміння. Зрештою під час смерті Ісуса Христа всі втекли, залишився тільки один Іван під хрестом. Інші, мабуть, дивилися здалеку, споглядали на смерть або втекли, бо були перелякані.
Ось, саме до цих переляканих апостолів приходить Воскреслий Ісус, але тоді, у світлиці, поміж учнями не було Томи. Чому, де перебував? І тут постає інше питання: чому Тома не вірить своїм братам? Можливо його серце є настільки переляканим, можливо воно є настільки переповнене чимось іншим, що він просто чує і не розуміє всього, що відбувається. Хоча він і чує від інших учні слова: «Ми бачили Господа». Крик радості, крик віри виходить з їхніх уст. Ми бачили, що Він Воскрес і всі інші про це говорять, а він не вірить. Одне слово, яке він видавлює із себе: «Не повірю». Він навіть не помічає, що їхні обличчя аж світились від того, що вони побачили Воскреслого Господа, що вони зустрілись із Своїм Учителем. Проблема була не в інших, а тільки в самому апостолу Томі. Він не хотів це прийняти, він не вірить.
Кожен із нас у своєму житті переходить таку дорогу невіри, але тут потрібно не поспішати та нікого не силувати. Господь нікого не хоче примушувати, нікого не бажає заставляти. Господь дає час. Як багато у світі нарікання та обмови, але так мало дійсної радості Воскресіння. І проблема тут не в інших, але в нас самих, проблема в тому, що ми не живемо цим Воскресінням, що ми не віримо у Воскресіння.
Пригадаймо, як дає себе пізнати Господь Ісус Христос апостолу Томі. Господь показує Томі Свої рани. Ось подивись: це є Мої рани, це символ любові до тебе. Перед тим, як Господь вдруге з’явився апостолам минув тиждень, цей тиждень апостол Тома жив у своїх сумнівах та роздумах. Кожному із нас Господь дає час…
Вірити у Воскреслого – це не лише вірити в те, що Він зробив 2000 років тому, що Він тоді вийшов із гробу. А вірити у Воскреслого – це зустріти Його тут і зараз, зустріти там, де я живу. Господь входить в історію мого життя, приходить тут і зараз. Ісус приходить навіть через замкнені двері нашого серця, і говорить: «Подивися на ці рани, подивись на Моє пробити серце. Так, я тебе люблю і віра не є лише справою розуму.
Сьогоднішнє Євангеліє говорить: «Щасливі ті, які не бачили й увірували!» (Ів. 20:29). Нам слід сьогодні повірити серцем, кожен із нас, якщо повірить вже сьогодні, може бути блаженним та щасливим. І про це нам говорить Господь, і Він рівно ж закликає нас доторкнутись Його Ран. Жити можемо лише тоді, коли доторкаємось до Воскреслого. Чи можемо сказати, що апостол Тома жив цих вісім днів, він цих вісім днів до зустрічі із Христом існував у своїх роздумах та сумнівах. Але вповні Тома починає жити після того, як засвідчив Воскресіння. Дозвольмо сьогодні Христові доторкнутись до наших страхів, до нашого невірства, до того, що нас сковує. Тома навіть вже не думає про те, щоб доторкнутись. Він вірить, тому що бачить Ісуса Христа.
Віра і невіра – завжди поруч у нашому житті, можемо сказати, що це дві дороги, які є завжди разом. В кожному з нас є певний елемент віри і недовіри. І так часто можна зустріти людей, котрі говорять, що мають різні сумніви, що часами їм здається, що вони втрачають віру, що мають різні запитання. І це добре, що в нас виникають ці питання, «Cogito ergo sum», тобто «я мислю значить я існую». Але нам не слід зупинятись на самих запитаннях, нам потрібно шукати відповіді на ці питання.
Щойно відбулась ця зустріч Воскреслого Господа та Томи, Тому вже тут нічого не стримує. Тома залишає спільноту апостолів і йде на другий кінець світу, бо він засвідчив Воскресіння. Нам теж із вами є час досвідчити це Воскресіння, перестати жити в наших страхах, перестати жити у наших сумнівах, перестати думати, що про нас скажуть інші. Але зустріти Воскреслого і почути від Нього: «Іди!». Кожен із нас має свою Індію, кожен із нас має своє паломництво. Святий апостол Тома іде в Індії, щоб там віддати своє життя мученицькій смерті. Кожен із нас, приймаючи цю силу Воскресіння, може у своєму щоденному житті свідчити. Тома вчить кожного із нас, як ми маємо перетворити релігію, обряди, до яких ми звикли на дар любові: «Побачив, повірив і прожив».
Господи, дай нам відваги зустрітися з Тобою так, як зустрівся Святий Тома.