Роздуми на свято Преображення Господнього

Share

Сьогоднішнє свято пригадує нам подію, коли Господь піднявся зі своїми трьома вибраними учнями: Петром, Яковом та Іваном на Таворську гору. Христос вибирає трьох, і саме вони у Євангелії є уособленням міцної віри, щирої любові та праведності. Христос бере їх з Собою, щоби вони стали свідками Його Преображення.

Господь піднімається на Таворську гору, щоби помолитися і «узяв з Собою Петра, Якова та Йоана, його брата, повів їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: обличчя його засяяло, наче сонце, а одежа побіліла, наче світло» (Мт. 17:1-2). Петро, Яків та Іван – три найближчі та найдорожчі Христові учні. Апостол Петро – камінь віри, до якого Ісус сказав: «…Я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт. 16:18). Апостол Іван – камінь любові. Сам мав велику любов і її проповідував у своєму житті. Пізніше він напише: «Не любімо словом, ані язиком, лише – ділом і правдою» (І Ів. 3:18). Апостол Яків – камінь терпіння, який сприймав смиренно все те, що траплялося у його житті.

У Біблії гора стає символом близькості до Бога. Так у Старому Завіті на горі Хорив Ілля пізнав Бога у легкому вітерці, на горі Кармель він переміг жерців псевдобожка Ваала. Саме на Синайській горі Мойсей отримав Декалог від Бога. Люди, котрі залишилися біля підніжжя гори, бачили її вершину закутану темними хмарами, з бурею, громами та блискавками. Мойсей, сповнений страху та трепету, з міцною вірою піднімається на цю гору, щоби зустрітися з Живим Богом. Піднявшись на вершину, він вступає в цю темряву, а отримує світло Божого життя.

І ось Христос засяяв таким Божественним світлом, яким колись був окутаний Мойсей. Христос преобразився, щоби Його учні стали іншими, щоби перестали боятися, а наповнилися вірою, і любов’ю, і чистотою життя, і відкритістю душ пішли за Ним. І це світло, котре запалюється Божественною благодаттю, передається усі нам, тим, хто прагне йти за Христом, хто відрікається самих себе, хто бере свій хрест та несе його, без нарікання та сперечання, а тихо та смиренно.

Як бачимо, щоби побачити світло Господнього Преображення нам потрібно мати або міцну віру, або досконалу любов, або велике смирення. Якщо ми є жорстокими, то станьмо милосердними, – це і буде нашою переміною. Якщо ми любимо тільки самим себе, то вчімося любити інших, любити своїх ближніх – це буде нашою гідною переміною. Якщо життя приносить нам тільки розчарування, скорботи, хвороби, якщо ми так тяжко несемо свої хрести, то згадаймо слова Христа: «У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я бо подолав світ» (Ів. 16:33). І тільки в смиренні, у щирій подяці, маючи досконалу любов, міцну віру і терпіння, ми зможемо піднятися на Таворську гору, щоби побачити Господнє Преображення.

Бог створив нас, людей, щоби ми сіяли від Його Божественного світла, щоби ми прагнули Його Царства та вічної слави на небесах. Але для цього потрібно нам бути схожими на апостолів, Мойсея, на всіх Божих угодників, котрі боялися гріха й відкидали все те, що така не подобається Богу. Молімося, ідімо на зустріч із Богом, шукаймо Його Царства і тоді в славі відкриється Бог, засіяє та прославить і спасе усіх нас.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *