Надвірнянський Деканат
Проповіді

Роздуми на свято Успіння Богородиці

Share

Діва Марія показує нам, що нашим призначенням є небо.

Те, наскільки людина вірна на землі Божому Слову, Божим заповідям; настільки швидко може осягнути небо. Без Божого милосердя це неможливо здійснити. Ми свідомі, що люди помирають. Це є факт. І про це говорить нам наш життєвий досвід.

Бог цього не хоче. Бог прагне, щоб ми мали вічне життя. Та, нажаль, ми зіпсували цей Божий план, ми зіпсували Божий світ, який Він створив добрим та прекрасним. Зіпсували нічим іншим як своїм гріхом, і продовжуємо псувати цей світ далі. Ми бачимо, що із самого початку людина думає, що Богові краще не довіряти, бо Він десь там, далеко, а ми живемо тут.

У Святому Писанні ми бачимо, що Адам та Єва хотіли бути як боги. «З усіх же польових звірів, що їх сотворив Господь Бог, найхитріший був змій. Він і сказав до жінки: “Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?” Жінка відповіла змієві: “Нам дозволено їсти плоди з дерев, що в саді. Тільки плід з дерева, що посеред саду, Бог наказав нам: “не їжте його, ані не доторкайтесь, а то помрете”.” І сказав змій до жінки: “Ні, напевно не помрете! Бо знає Бог, що коли скуштуєте його, то відкриються у вас очі, і ви станете, як Бог, що знає добро й зло.” Тож побачила жінка, що дерево було добре для поживи й гарне для очей і приманювало, щоб усе знати; і взяла з нього плід та й скуштувала й дала чоловікові, що був з нею, і він теж скуштував.» (Бут.3:1-6).

Що ми бачимо тут, про що говорить нам цей текст?

Мені найперше кидається у вічі те, що диявол, спокушаючи говорить: «У Бога щодо вас погані наміри?». Але, що отримала людина, коли пішла всупереч волі Бога. Насправді, придбали смерть.

Погляньмо на наш час, на сучасний світ – досі люди не довіряють Богові. Чому довіряють люди сьогодні чи, краще сказати, кому сьогодні люди довіряють?

Грошам? Але, якщо довіряти грошам, то це робить людину скупою, жадібною, а людство гине від цієї скупості та жадібності. Погляньмо скільки людей потребують нашою допомоги, скільки людей є голодних, скільки людей сьогодні не можуть звести кінці з кінцями.

А ще мене турбує теза, яку дуже часто можна почути: «У житті треба все попробувати». Цією тезою намагаються жити молоді люди. Вживають наркотичні речовини чи інші засоби і гинуть від цього. Гинуть душею, а нерідко і навіть тілом.

Це можемо продовжувати до безкінечності. Але, насправді, висновок один – смерть прийшла через людину і досі вона приходить у цей світ.

Але це тільки одна частина правди. Ми маємо причину до смутку, бо смерть є нашим супутником, але так само ми маємо причину і до радості, тому що через людину прийшло і воскресіння мертвих. Життя Ісуса показує, що можна отримати життя і радість, але якщо ми готові бути вірні до кінця Богові, якщо готові виконувати Його волю. Погляньмо на особу Ісуса Христа – Він повністю і в усьому довіряв Богові, Він жив по Божій волі, навіть під час смерті на хресті Він говорить: «Отче, у Твої руки віддаю духа Мого. Отче, прости їм, бо не знають, що чинять». Він був і Він є Божим Сином цілою Своєю істотою. І Його життя не закінчилось смертю як багато хто гадав і бажав. Вб’ємо Його і учні розбіжаться. Після смерті Ісус показав, що для Бога немає нічого неможливого, і Він воскресає із мертвих.

І через Ісуса Христа Бог хоче усім людям дати вічне життя, дати радість.

Але чи ми готові це прийняти?

Іноді ми керуємось логікою смерті, бо живемо так, нібито життя має закінчитись смертю, без думки про вічність.

Я щось захопився у нас свято присвячене Пречистій Діві Марії, а я тут вам про смерть, про гріх, про Ісуса…

Від самого початку життя й погляд Марії був скерований на Бога. Вона була переконана, що тільки Бог може дати життя уповні і тільки Йому Вона довірялася. Коли архангел Гавриїл прийшов до Неї, під час події Благовіщення, і від імені Бога запитав чи Вона готова народити Божого Сина. Вона, не вагаючись погодилась. Хоч розуміла, що в тодішньому суспільстві, якщо неодружена дівчина вагітніла, то за це могли побити камінням. Вона, не вагаючись йшла тим самим шляхом, що й Ісус. Пригадаймо, що сказав старець Симеон під час жертвування Ісуса у Єрусалимській святині: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець» (Лк. 2:34-35). Але Вона залишалась вірною навіть тоді, коли було страшенно боляче. Хто із нас, батьків, хотів би побачити страждання власних дітей?

Погляньмо, у Марії не було ніякої логіки смерті, а було життя, була повнота любові, була повнота довіри до Бога. І тому не дивно, що Її життя так закінчилось. У ньому не знайшлося місцю смерті. І Вона цілком із душею та тілом була узята на небо, до вічного життя разом із Своїм Сином.

І сьогодні Марії скеровує наш погляд до неба, до нашої вітчизни, туди, куди ми, живучи тут, на землі, повинні прямувати себе, вслуховуючись у голос Божий, прислухаючись до того, що Бог навчає, запрошуючи Його до свого серця, до свого життя.

Ми ще не досягли цієї мети, а Марія нам показує, де Вона зараз разом із Ісусом. Вона перебуває там, куди нас кличе Господь, куди кличе кожного із нас. Та призадумаймось, а чи ми своїм життям дійдемо туди? Чи осягнемо те? Відповідь на ці питання залежить від того, яке життя ми провадимо. Чи дійдемо ми туди, куди кличе нас Господь, залежить від нашого життя, від наших вчинків.

Багато святих, вдивлялися у постать Марії, у Її покору, тихість та смирення. Ми також можемо наслідувати ці чесноти, ми також можемо розвивати свою особисту довіру та побожність до Марії. Це означає не тільки, що я маю щоденно молитись кілька вервичок, але це найперше означає, що я маю наслідувати життя Марії. Наслідування Її вчинків, наслідування Її служіння. Багато рис до наслідування ми можемо побачити у Пресвятій Діві Марії. Яка риса притаманна мені? Можливо, ще над чимось у моєму житті потрібно попрацювати, а, можливо, чогось потрібно і позбутись?

Чи є в нас стільки терпеливості, як було у Пресвятої Діви Марії, чи є у нас скільки любові і милосердя? Перераховувати Її чесноти можна надзвичайно довго, але постараймось принаймні одну, дві чи три Її чесноти  успадкувати у своєму житті.

Пресвята Діва Марія була взята із тілом та душею на небо. То ж просімо, щоб Вона завжди заступалась за нами там, перед Своїм Сином, а що найголовніше – в мить нашої смерті. Пам’ятаймо, що через Марію ми можемо дійти до Господа Бога. Марія є гарним шляхом і провідником до зустрічі із Богом, якщо ми будемо наслідувати Її чесноти. Щоб наша святість не була чимось захмарним, щоденною нашою працею. Тоді Бог, бачачи наші зусилля та труди завжди нам допоможе.

Зображення ілюстративне – Pixabay

Джерело: “Духовний Дзвін”

Можливо Вас зацікавлять ці публікації:
Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *