Що означає для нас Ісусове Воскресіння

Share

Отець Небесний віддав Синові всяку владу над живими і мертвими. Спочатку Він сам має воскреснути, воскресити усіх нас. Приклади воскресіння ми часто зустрічаємо у Святому Письмі: Христос воскрешає дочку Яїра (див. Мр. 5, 21-42), сина вдови з Наїну (див. Лк. 7, 11-17) та свого друга Лазаря (див. Ів. 11,1-44). Своє воскресіння Христос заповідає наперед: «Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне» (пор. Мр. 8,31; 9,31; 10,34).

Святе Письмо ясно вказує на прообрази Христового воскресіння: пророк Йона: «Як Йона був у нутрі кита три дні й три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні й три ночі» (Мт. 12,40); храм Свого тіла Він відбудує за три дні: «Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати» (Мт. 26,61). Проте цього не розуміли не тільки Його вороги, а навіть самі Його учні: “…тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували Писанню та слову, яке Ісус був вирік” (Ів. 2,22).

Христос після Свого воскресіння “з’явився він самим одинадцятьом, коли то були за столом, і докоряв за їхнє невірство та твердосердя, що не повірили тим, які бачили його воскреслого з мертвих” (Мр. 16,14; Лк. 24,25-27; Ів. 20,19). Треба було, щоб воскреслий Ісус їм з’явився, що Він і робив впродовж сорока днів, являючись різними способами та при різних обставинах, аж до Вознесіння на небо. Мета цих з’явлень Ісуса апостолам – переконати їх, що це той самий Ісус із Назарету. Він дозволяє їм бачити Себе, дотикатися, їсти з Ним (Лк. 24,36-40; Ів. 20,19-29; 21,9-13; Дія. 10,41).

Він являється апостолам не як привид, але в Своєму тілі, хоч воно тепер прославлене. Не всі, однак, удостоїлись тих з’явлень: “Того Бог на третій день воскресив і дав йому з’явитись, не всьому народові, але вибраним Богом свідкам, нам, що з ним їли й пили після того, як він воскрес із мертвих” (Дія. 10,40-41). Ці свідки стануть апостолами: “І він нам повелів проповідувати народові і свідчити, що то він призначений Богом суддя живих і мертвих” (Дії. 10,42). Тим-то Христове воскресіння – це головна точка апостольської проповіді, бо воно є основою віри. Апостол Павло заявляє: “Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням: що був похований, що воскрес третього дня за Писанням” (1 Кор. 15,3-4). “А як Христос не воскрес, то марна віра ваша… Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих. Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих. Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі” (1 Кр. 15, 17.20-22).

Ісус Христос вказав нам шлях, яким потрібно іти до Небесного Царства. Отож, хто вірує в Ісуса Христа, той навіть як і помре, житиме повіки (пор. Ів. 11,25). Це – наша надія, бо воскреслий Христос є завдатком і запевненням, що “всі ми воскреснемо, як Христос воскрес” (Рим. 8,11; 1 Сол. 4,14; І Кор. 6,14; 15,12-22; ІІ Кор. 4,14). Так уже в день Христового Воскресіння, воскресли ті, що давно померли, вийшовши з гробів і явившись в Єрусалимі (пор. Мт. 27,52-53). Всі інші люди, на голос ангела, воскреснуть і стануть на суд перед Сином Чоловічим (див. І Сол. 4,15-16; 1 Кор. 15,52; Одкр. 20 11-15; Ів. 5 28; 6 40-44).

Вже в цьому житті відчуваємо передсмак воскресіння, бо ми вже перейшли від смерті до життя (1 Ів. 3,14) та споживаємо Тіло Христове: “Це ж – хліб, що з неба сходить, щоб той, хто їстиме його не вмер. Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки” (Ів. 6,50-51). Через хрещення вмираємо для себе, щоби жити в Христі: “Поховані з Ним у хрещенні, з Ним разом також воскресли, вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих. І вас, що були мертві гріхами, Він оживив вас із Ним, простивши нам усі провини” (Кол. 2,12-13).

Воскресіння Христове – це найбільше чудо

Воскресіння Христове – це найбільше чудо і основа християнської віри, однак в Євангеліях про таку велику подію дуже коротко сказано: лише сам факт. Натомість про страждання подано найменші подробиці. Чому так? Бо страждання всі бачили чи могли бачити, але самого Воскресіння ніхто з людей не бачив, бо воно належить до другого, загробного життя. Теперішнє життя закінчується смертю, проте наступне – починається життям. Отже, земля – це місце терпінь, не радості; правдива й повна радість настане щойно після смерті. Тому при Воскресінні Христа земля затряслася, скелі розпалися, гроби повідкривалися, бо відбувся космічний процес. Як гріх осквернив землю, впровадив смерть, так воскресіння освячує землю, подає нове життя. Проте серця фарисеїв виявились твердішими від скелі, бо вони не зворушилися і не навернулися, як пророкував Ісая: “Серце в цього народу затверділо. Вони на вуха тяжко чують і зажмурили свої очі, щоб не бачити очима, і вухами не чути, і не зрозуміти серцем, та не навернутись, щоб Я зцілив їх” (Мт. 13,15).

До жінок-мироносиць, які прийшли рано-вранці до гробу, ангел мовив: “Чому шукаєте живого між мертвими? Його нема тут: Він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, коли ще був у Галилеї, кажучи: Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп’ятий і третього дня воскреснути” (Лк. 24, 5-7). Ангел звістив Марії про Воплочення Божого Сина, ангели сповістили пастирям про народження Сина Божого, а тепер, при гробі, Ангел звіщає про Його Воскресіння, тобто перехід до нового життя, бо Син Божий був життям і життя подає всім, тому не може бути під владою смерті. Воскресіння Христове в особливий спосіб є днем радості, бо це – день Його перемоги над сатаною, гріхом і смертю.

Цю перемогу Христос здобув для нас. Так Він обіцяв, кажучи: “Я – воскресіння і життя. Хто в Мене вірує, той навіть і вмерши – житиме!” (Ів. 11,25). Запевняє апостол Павло, якщо Христос воскрес, то й ми воскреснемо (пор. 1 Кр. 15,12-24), коли з Христом будемо страждати. У Своїх стражданнях Христос пожертвував всім: одежею, честю, здоров’ям, життям, зазнаючи болів на тілі і в душі, зневагу, невдячність, переслідування, і навіть Отець Небесний від Нього відсторонився. За те одержує безсмертність і прославлення тіла, радість душі, владу над усяким створінням та місце по правиці Отця. Апостол Павло вказує, як треба святкувати цей празник: “Усуньте стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву. Отож святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди” (1 Кр. 5,7-8). “Так будемо жити по правді та в любові, в усьому зростаючи в того, хто є головою – у Христа; для вдосконалення святих на діло служби, на будування Христового тіла, аж поки ми всі не дійдемо до єдності у вірі й до повного спізнання Божого Сина, до звершеності мужа, до міри повного зросту повноти Христа” (Еф. 4, 12-15).

диякон Сергій Стефанців

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.