Що таке любов?

Share

 (Перше Послання до Коринтян, глава 13).

Телебачення та кінофільми змальовують нам картини любові, що побудовані на емоціях, коли молоді чоловіки та жінки піддаючись ейфорії та емоція проявляють неконтрольовані бажання. Але що відбувається із любов’ю коли люди старіють? Коли у нас появляються хвороби та зморшки? Чи буде така голлівудська любов такою ж міцною як на початку? Чи буде вона продовжуватися? Напевно, що ні.

Нам всім відомі ці емоції та зворушливі почуття, але це зовсім не любов. Почуття не тривають вічно, але тільки не любов, вона – щось більше, аніж просто почуття. Любов – це рішення. Любов – це жертва. Любов – це дія та мотивація.

Любов життєво необхідна.

Коли люди ростуть без любові, вони відчувають та переживають проблеми із розвитком, можуть навіть померти. Нещодавні дослідження показали, що мозок залишених дітей, котрих не обіймали й не любили, розвивається з відхиленням від нормального стану. Звичайно, ми не ідеальні, ніхто із нас не мав ідеальних батьків чи ідеального оточення, тому ніхто й не може пережити й відчути ідеальну любов.

Ми всі – соціальні створіння, яким так важливо спілкуватися з іншими людьми. Всі ми створені жити в гармонії, залежачи один від одного. Тому Бог і створив нас не самодостатніми. Він дав кожному із нас певні таланти та здібності, різноманітні уміння та звички, щоби таким чином ми доповнювали один одного.

Як ми можемо любити інших.

Хоча ми і створені не самодостатніми, проте кожен із нас є унікальним та дивовижним. Проблема полягає тільки в тому, що всі наші дари та таланти ми використовуємо егоїстично, для власної вигоди та користі. І життя для кожного із нас, ніби змагання. У кого більший рахунок в банку? Найбільший будинок? Найновіша машина? Той і переможець. Господь обдарував нас дарами, талантами, здібностями, щоби ми не насолоджувалися ними, а через них допомагали іншим. Новий Завіт навчає нас, що ми повинні служити один одному, любити один одного, благословляти один одного, використовувати таланти та дари для добра один одного.

В 13 главі Послання до Коринтян ми читаємо про те найголовніше, що так потрібне кожному із нас. Апостол Павло, вкінці 12 глави цього ж Послання, говорить про духовні дари, залишаючи нам такі слова: «Я ж покажу вам путь куди значнішу» (І Кор. 12:31).

І 13 глава розкриває нам цю значну дорогу – дорогу любові. В Церкві Коринту було чимало людей із різноманітними духовними дарами, котрі вони використовували для своєї слави, а не на користь іншим. Бувало й таке, що одна половина спільноти не розмовляла з іншою. І займалися вони осудженням, брехнею, наклепами, гордістю, тобто всім тим, що протилежне любові. Поводилися вони зовсім не так, як мали б поводитися діти Божі. У кожного із нас також є чимало різних дарів та талантів, але, на жаль, немає любові, тому ми переважно буваємо злими, сварливими, заздрісниками, обмовниками, нетерпеливими, егоїстичними. Ці ж самі проблеми існували в коринтській Церкві. Ці люди були благословенні дарами й талантами, проте не любили один одного.

Фото, ілюстративне:Free-Photos із сайту Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *