Сім’я: центр духовної битви

Один із знаменитих біблійних героїв – Ісус Навин – завжди мужній та відважній. Він не боявся перебувати в меншості. Коли розвідники лякали народ велетнями, відмовляли від спроб завоювати Обіцяну Богом Землю, Ісус та Калев завжди були твердими у своїх переконаннях: «Господь з нами: не лякайтесь їх» (Чис. 14:9).

Весь народ залишився у пустині і тільки ці двоє побачили обіцяне і великі можливості. Після смерті Мойсея Господь вибрав Ісуса Навина дальше провадити людей в Обіцяну Землю: «Отож наказую тобі: будь мужнім і хоробрим; не лякайся й не падай духом, бо Господь, Бог твій, з тобою, куди б ти не подався» (Іс. Нав. 1:9).

Прекрасні слова, котрі мають стати для нас дороговказом перед різноманітними випробовуваннями. Кожного разу, коли ми зіштовхуємося із протистояннями більшості, із важкими обставинами, шоком від поганих новин, то повинні пам’ятати ці дивовижні слова: «будь мужнім і хоробрим» та обіцянку «бо Господь, Бог твій, з тобою».

Мужність, безстрашність, хоробрість Ісуса Навина – це ті його якості, котрі супроводжували його не тільки під час війни та у лідерстві. Він був не тільки хоробрим воїном та вождем, але й гідним главою сім’ї. «Я ж і мій дім служитимемо Господеві» (Іс. Нав. 24:15), – ці його слова стали дороговказом для майбутніх поколінь.

Сьогодні, як і у ті далекі дні, йде справжнісінька духовна війна. Ця війна за серця, душі та розум людей, особливо молодих людей. Це війна за майбутнє. За свободу від минулого, від темних та поганих впливів, від спокус та принад світу. І центром цієї духовної битви стає сім’я.

Бог приготував для нас нову Землю, але ми потай приносимо у це нове життя старих ідолів, шкідливі звички, гріховні звичаї. І руйнуємо не тільки своє життя, але і життя своєї сім’ї, життя майбутніх поколінь.

Тому Ісус Навин після серії перемог над зовнішнім ворогом, звертає увагу на внутрішній, сімейний фронт: «Тож бійтесь Господа й служіть йому щиро та вірно й усуньте геть богів, яким ваші батьки служили по тім боці ріки та в Єгипті, і служіть Господеві. Коли ж вам не любо служити Господеві, то вибирайте собі сьогодні, кому хочете служити: чи богам, яким служили батьки ваші по той бік ріки, чи богам аморіїв, у землі яких ви живете; я ж і мій дім служитимемо Господеві». І відповів народ: «Ні! Не буде того, щоб ми покинули Господа, щоб служити богам іншим» (Іс. Нав. 24:14-16).

Можна виграти бій, але програти війну. Як саме? Розслабившись. Втративши духовну пильність. Забувши про Бога, Котрий дарував перемогу.

Ворог знає, що народ Божий неможливо подолати у відкритій битві. І тоді він намагається ввести у дію силу обману та спокус. Він запропонує знайти місце для старих ідолів у цьому новому домі. І постійно буде переконувати, що тепер так модно, що всі так роблять.

Ми не повинні погоджуватися з тим, що робить більшість. Ми маємо зробити свій вибір – відкинути минуле і служити Господеві. Хоча нас і буде меншість, але з нами буде Господь.

Ми маємо стерегтися ідолів. Адже вони можуть бути такими різноманітними: страшними, стародавніми,  сучасними, мужніми, жіночними, злими, добрими. Якими б вони не були, за ним завжди стоять ті ж темні духовні сили, котрі обіцяють людям захист та успіх в обмін на жертви та поклоніння.

На жаль, серед нас є чимало таких людей, котрі прагнуть захисту та успіху вже і зараз, тому й готові служити будь-яким силам. Вони шукають не Бога, Котрий відкриває їм Свою істину, а богів, котрі допомагають реалізувати їхні егоїстичні плани. Проте так мало з них думає, що ціна буде дуже високою – вічна безсмертна душа.

Кожен наш дім – це храм, де разом поклоняються або Богові, або ідолам. Батько сім’ї – глава, котрий веде свою сім’ї правдивою дорогою, вчить правильному поклонінню, згадує Заповіді Божі, захищає від духовних атак. Так було у часи Ісуса Навина, так має бути і в наш час.

Битва за сім’ю – це битва, котра продовжить наше життя. І доки ми її не виграли, ми не маємо права розслабитися. Наш дім – це найголовніше місце боротьби. Якщо у ньому поклоняються одному Господеві, він перетвориться на міцну фортецю. Зберігши віру та вірність у своєму домі, так ми можемо виграти і саму війну.

Зображення ілюстративне: Freepik