Страх Божий. Що це означає?

Share

Сьогодні дуже часто можемо зустрітися із тим, що в багатьох людей є певне викривлене розуміння християнства, особливо, таких понять: страх Божий, слуга Божий, рад Божий.

Ми, ніби живемо ще в радянські часи, коли вбивали в голови людей, що релігія – це опіум для народу, а вірять в Бога тільки тому, що після смерті не хочуть мучитися в пеклі. Атеїстична пропаганда показувала християнську віру як страх перед муками після смерті.

Без сумніву, якщо бути чесним, то страх перед смертю, перед тим покаранням, яке слідує за ним – це певна форма віри, але це чисто середньовічна форма віри. Саме в Середньовіччі появилися фрески та зображення картин Страшного Суду. Саме тоді і виникає термін «Страшний Суд», який ми не знайдемо в Святому Писанні. Цей Суд страшний тим, що він надзвичайно є простим. Суддя не буде нас питати: чи ми постили, які молитви ми молилися і скільки, не запитає нас до якої конфесії ми належимо. Він скаже просто: «Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене» (Мт. 25:35-36). Або, навпаки, скаже: «Бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли; був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене» (Мт. 25,42-43).

Як би не було, в Середні віки релігійне життя більшості мало за основу страх перед посмертним або ще пожиттєвим покаранням. Один римський поет сказав такі слова: «Страх створив богів», – і саме цей страх із поганства успадкувало і християнство. Особливо, це проявляється в тих людей, віра котрих не побудована на Євангеліях, але на бажанні створити безпеку у ворожому світі.

З розвитком природничих наук людина почала розуміти ті процеси, які відбуваються навколо неї в природі, а, відповідно, почала втрачати перед ними страх, при цьому втрачала і віру. Це відбувалося тільки по тій причині, що ця віра була перемішана із чисто поганським страхом.

Коли людина відчула себе вільною від страху перед покаранням, то вона усунула зі свого життя Бога. Сталося те, про що говорить приказка: «Разом з купелю вилляли і дитину». На жаль, тим Немовлям, яке викинули, виявився Хлопчик, який народився у Вифлеємі. Замість того, щоби переосмислити та зрозуміти, що страх – це завжди рабство та пригніченість, а Господь завжди нас кличе до свободи. Замість того, щоби наново відкрити Бога для себе та для інших вони просто Його усунули.

Діти, котрих вчать боятися Бога і того, що Він їх покарає, в певний період свого життя просто перестають боятися, стають безбожниками і втрачають будь-які моральні орієнтири.

Жан-Поль Сартр розказує про своє дитинство таке: «Одного разу я пропалив сірниками килим; спочатку чекав, що Бог, котрий все бачить, покарає мене за це, але коли покарання не відбулося, я зрозумів, що Його не потрібно боятися, а значить – все дозволено». Так в серці майбутнього філософа почали проростати перші паростки невір’я.

Вираз «Страх Божий» дуже час то ми зустрічаємо у Святому Письмі. Тільки потрібно зрозуміти, що це за такий страх, котрий вчить мудрості (пор. Притч. 15:33), відводить від зла (Притч. 16:6), веде до життя (Притч. 19:23), крім цього всього він полягає в тому, щоби ненавидіти зло (Притч. 8:13). Однак – це не жах перед Богом і не страх перед покаранням. Бог не шпигує і не спостерігає за нами, Він – не система відео нагляду, але ми дуже легко можемо причинити Йому біль.

Грецьке слово «φόβος» (страх) – в латинській мові має декілька значень:  «pavor»,  «metus»,  «terror»,  проте є ще й інше слово «timor», саме це слово вживається, коли іде мова про страх Божий. «Timor» – це страх причинити біль, страх когось образити чи втратити. Нам дуже важливо це усвідомити, якщо ми хочемо, щоби наше духовне життя та наше життя, в цілому, стали нормальними.

Наприклад, я боюся вовка чи медведя, але я так само, коли бачу в садку пташок, боюся, боюсь своїм дзвінким голосом чи різким рухом їх наполохати. Хтось боїться мами, бо вона може покарати, а може навіть відшмагати різкою. Хтось інший боїться свою маму засмутити чи розчарувати. Чи відчуваєте різницю між страхом у двох випадках?

Ось, де прихована різниця між чисто людським страхом перед чимось страшним, та тим страхом Божим, котрий для нас, християн, є найціннішим скарбом.

За книгою Георгия Честякова «С Євангелиєм в руках»

Продовження теми: Раби Божі
Можливо Вас зацікавлять ці публікації:
Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.