Надвірнянський Деканат
Духовні науки

Ціль сатани у наших стражданнях.

Share

Дуже часто можна почути від людей, котрі пережили важкі випробування й страждання, такі слова, котрі не личить говорити християнам: «Я покінчив із Богом», «Мене ніхто не розуміє», «Я нікому не довіряю», «Я не можу молитися», «Я не буду молитися».

Безжалісні удари страждань можуть відвести наші серця від Бога. Тоді розпочинає діяти сатана, котрий хоче завдати нам болю, страждань, засіяти сумніви та нарікання.

Сатана прагне, щоби ми були ізольованими.

Коли ми зіштовхуємося із стражданнями, пам’ятаймо, що диявол прагне використати їх для того, щоби відвернути нас від Бога. Коли апостол Петро говорить про диявола, він попереджає: «Будьте тверезі і чувайте! Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти» (І Петр. 5:8). До цього ворога не можна підходити легковажно, бо він завжди бажає нашкодити нам. І дальше апостол додає: «Противтеся йому, сильні вірою, відаючи, що таких самих страждань зазнають і брати ваші скрізь по світі» (І Петр. 5:9). Він ходить навколо стражденних та пригнічених, ніби вовк, який полює на вже поранену тварину. Ворог чує запах крові.

Сатана використовував цей інструмент в часи Йова, він продовжує використовувати його й сьогодні. Не забуваймо, що ворог прагне зробити із нашими стражданнями.

Він бажає, щоби наші страждання заставили нас втратити довіру до Бога. Він прагне зупинити наше спілкування із Господом. Він бажає, щоби ми звернулися по допомогу й шукали відповіді на питання тільки у світі.

Він не бажає, щоби ми виливали своє серце Богові. Він не хоче, щоби ми закликали до Отця про допомогу. Він не хоче, щоби ми розказували Богові про всі свої наболілі проблеми. Він не бажає, щоби ми шукали істину та розраду у Святому Письмі.

Він докладає усіх зусиль, щоби ми відвернулися від Бога й залишили Христову Церкву. Тому й не дивно, що найпоширеніший обман сатани – це говорити, що нас ніхто не розуміє, ніхто не поділяє нашого болю, ніхто не уявляє через що ми проходимо. Подібно до левів, котрі відділяють слабку здобич від табуна, так і сатана любить ізолювати ранених.

Сатана робить все, щоб ми нарікали.

Якщо ворог зможе принести розчарування в наше життя, вважаймо, що його робота зроблена, що він нас уже захопив. Змій зміг протиснути гріх крізь тріщину незадоволення в Едемському саду. Єві було неприємно, що там знаходиться одне-єдине дерево, до якого вона з Адамом не повинні наближатися. І послухалася змія, а не Бога.

Це ж саме ми бачимо серед Ізраїльського народу. Вони нарікали на все, що тільки можна було: на те, що їх відводять у пустиню: «Хіба тим то, що немає в Єгипті кладовищ, ти позабирав нас умирати в пустині? Що ж це ти накоїв нам, що вивів нас із Єгипту? Хіба ми тобі цього не казали ще в Єгипті: Дай нам спокій! Ми будемо єгиптянам служити; бо ж краще нам бути в неволі, ніж гинути в пустині» (Вих. 14:11-12); на брак води: «Що нам пити?» (Вих. 15:24); на голод: «О, коли б ми були повмирали від руки Господньої в Єгипетській землі, сидівши, було, круг казанів з м’ясом та ївши хліба досхочу! А то вивели ви нас у цю пустиню, щоб голодом поморити всю громаду» (Вих. 16:3); на манну: «…нема нічогісінько їсти, сама лише манна перед нашими очима» (Чис. 11:6); на смерть та рабство: «Ой, бодай би ми померли в Єгипетській землі чи бодай би померли в цій пустині!» (Чис. 14:2).

Наше наріканні нічим не відрізняється від їхнього. Якщо наше серце засмучується через щось одне, то згодом ми будемо нарікати на все інше.

Ми можемо боротися.

Переживаючи у своєму житті важкі випробування й страждання, Бог прагне, щоби ми розпочали довіряти Йому ще більше. І ми це можемо зробити, коли будемо дивитися на Ісуса, Котрий помер за нас. Тому під час наших страждань, якими б важкими вони не були, кожному із нас слід вибрати дорогу Бога, а не сатани.

Зображення ілюстративне: Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *