Успіння Божої Матері
Успіння Пресвятої Богородиці – дивна й незбагненна подія. Смертне ложе Марії не залишилося самотнім. На хмарі, з різних куточків світу, з’явилися апостоли, щоби побути з Тієї, Котра була Матір’ю їхнього Учителя та Господа. І, що ж вони побачили? Над головою Богородиці горіла дивовижна райська гілка, котру приніс архангел Гавриїл, сповіщаючи Їй про наближення останніх земних днів.
Не смертю, а блаженним Успінням називаємо ми кончину Пресвятої Богородиці. На Ній бо сповнилися слова Спасителя: «Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, – живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерті перейшов у життя» (Ів. 5:24).
Ми знаємо, яким дивовижним було Її Успіння: з ангелами зійшов з неба до одру Своєї Матері Ісус Христос, щоби прийняти Її святу душу. З Нею та ангелами Він знову вознісся на небо – і залишилися апостоли одні.
Вони співали погребальні пісні, омивали фіміамом тіло, і, піднявши на свої плечі Її смертне ложе, понесли його в Гетсиманський сад, де заповідала похоронити Себе Пресвята Богородиця. Поклали тіло померлої у кам’яну гробницю, витесану у скелі, закрили її великим каменем.
І було б усе й надалі сумно й пригнічено, якби не апостол Тома. Наш добрий апостол, котрий скрізь запізнюється. І десь постійно блукає. І навіть тоді, коли божественна хмара перенесла усіх апостолів, щоби попрощатися із Богородицею, апостол Тома перебував у далекій Індії. Його хмара перенесла у Єрусалим тільки на третій день після погребіння Пречистої Богоматері. У великому смутку і горі він запитав апостолів куди саме перенесли тіло Марії. Ті ж повели його в Гетсиманський сад, відкотили камінь, котрий закривав гробницю, і… завмерли, бо побачили, що вона порожня. Тіла Пресвятої Божої Матері у ній не було.
По-іншому не могло і бути! Пресвята Богородиця, Матір нашого Господа Ісуса Христа, разом із тілом та душею була взята на небо. Тропар Успіння Пресвятої Богородиці наголошує: «В Успінні світу не залишила Ти, Богородице».
Тільки на мить потьмяніло Її пізнання і затихло Її дихання. Проте Пресвяте тіло не змінилося. Назавжди зникла потреба у їжі, питті, сні. Почалося ангельське життя, але не перервався зв’язок із земним світом. Тому й не дивно, що «світу не залишила Ти». Вона продовжує бути нашою Захисницею перед Богом. Вимолює, випрошує наше прощення, наше спасіння. Заступниця людського роду, Заступниця кожного із нас.
Тому у день Її Успіння почитаймо Матір Божу, бо Вона для усіх нас, грішних, могутня Заступниця та Захист. Дякуймо Їй, прославляймо Її, випрошуймо у Неї мир для Неньки-України. І Вона вислухає. І Вона допоможе. Бо по-іншому не може й бути!