Надвірнянський Деканат
Духовні науки

Як можна привернути до себе увагу Бога?

Share

Усі ми прагнемо уваги Бога. І найкращим способом привернути до себе Його увагу – це приділяти Йому усю свою увагу, творити добро, любити ближніх, допомагати один одному. Ми маємо створити таку атмосферу, котра буде притаманною для Божої присутності.

З чого тоді слід розпочати?

Хвала – щира хвала є приємною для Бога, Котрий «возсідає на хвалах Ізраїлевих» (Пс. 22:4). Згадаймо апостола Павла, коли його у Филиппах побили та вкинули у темницю. Тоді спільнота молилася за нього. Опівночі вони почали співати хвалу Богові і він послав землетрус, котрий стряс темницю і тоді «відчинилися всі двері, і кайдани на всіх розв’язалися» (Діян. 16:26). Тут слід зрозуміти, що саме хвала Богу відкрила двері не тільки в їхній одній камері, а у всіх в’язничних дверях. Якщо ми будемо прославляти бога, то Він допоможе не тільки нам, але й усім, хто перебуває навколо нас. Послання до Євреїв наголошує: «…принесім завжди Богові жертву хвали, тобто плід уст, які визнають Його ім’я» (Єв. 13:15). Хвала привертає увагу Бога.

Поклоніння – це звернення до Бога. Хвала завжди звучить голосно, яскраво, бурхливо. А поклоніння завжди буває тихим, глибоким, смиренним. Якось Ісус сказав жінці біля криниці: «Та надійде час, – ба, вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець» (Ів. 4:23). Коли ми будемо щиро та ревно поклонятися Богу, то небеса це помітять. Адже шлях до серця Бога проходить через двері поклоніння.

 Молитва – історія показує, що Бог діє завжди, коли народ молиться. «Близько Господь до всіх, які до нього взивають, до всіх тих, що до нього взивають по правді» (Пс. 145:18). «Візвали праведні, і Господь почув їх і з усіх скорбот їхніх врятував їх» (Пс. 34:18). Відчайдушний плач Ізраїля, котрий перебував у єгипетському рабстві, привернув увагу Бога. І тоді Він підняв Мойсея, щоби визволити їх. «Та за той довгий час умер цар єгипетський. Сини ж Ізраїля стогнали від праці й голосили, й лемент їхній від тяжкої роботи знявся до Бога. Почув Бог їхній стогін та й згадав союз свій з Авраамом, Ісааком та Яковом. І побачив Бог, як ото йдеться Ізраїлеві та й зрозумів його» (Вих. 2:23-25).

Коли сліпий Вартимей у відчаї звернувся до Ісуса, то Він зупинився на Своєму шляху і зцілив його: «…син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги… закричав він і промовив: «Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!». Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: «Сину Давидів, змилуйся наді мною!». Ісус же спинивсь і каже: «Прикличте його!» Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: «Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе». Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. Ісус, до нього звернувшись, каже: «Що ти хочеш, щоб я зробив тобі?» А сліпий йому: «Учителю мій, – щоб я бачив!». Сказав Ісус до нього: «Іди, віра твоя спасла тебе». І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним» (Мр. 10:46-52).

Наші молитви повинні бути щирими й сильними, а не слабкими, в’ялими та дріб’язковими. І до цього слід ще й додати духовний принцип: просіть, і отримаєте; шукайте і знайдете; стукайте і вам відчинять. Бо молитва – це ключ, котрий відкриває двері до всіх небесних ресурсів.

Смирення – гордість знаходиться на першому місці того, що ненавидить Бог.

«Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать…Смиріться перед Господом, і він вас підійме!» (Як. 4:6;10)   «Є шість речей, що Господеві огидні, ба й сім, що для душі його осоружні: горді очі, язик брехливий, руки, що кров безвинну проливають, серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжать до зла швидко, фальшивий свідок, що дихає брехнею, та той, що між братами сіє чвари» (Прип. 6:16-19).

Згадаймо приклад Ахава, котрий «робив зло в очах Господніх… Я наведу на тебе лихо; я вимету тебе геть, я викоріню в Ахава все чоловічої статі, усіх рабів і вільних в Ізраїлі… Пси пожеруть Єзавель на єзреельськім полі… Почувши ті слова, Ахав роздер на собі одежу, надягнув на тіло вереття, постив, спав у веретті і ходив пригноблений» (І Цар. 21:22-26). Як цар Ахав відреагував на ці слова? Переміни своє життя, став каятися і це привернуло увагу Бога. «Чи ти бачив, як Ахав упокоривсь передо мною? За те, що він упокоривсь переді мною, не наведу лиха за його життя» (І Цар. 21:29). Якщо Бог змилосердився над Ахавом, котрий щиро покаявся, то Він обов’язково зробить те ж саме і для нас.

Покаяння – щирий жаль за наші гріхи, ненависть до них та повернення від гріховних доріг – це те, що привертає увагу Бога. «Близький Господь до тих, у кого розбите серце; прибитих духом він спасає» (Пс. 34:19). Щире покаяння – це те духовне полум’я, котре завжди помічає Господь. І поспішає із Своєю допомогою. «… коли мій народ, що зветься моїм ім’ям, упокориться, буде молитись та шукати обличчя мого й навернеться від своїх лихих доріг, то я почую з неба й прощу гріхи їхні й вигою їхню землю» (ІІ Хр. 7:14).

Віра – Бога приваблює віра, а сумніви відштовхують. Ізраїльтяни завжди «спокушували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали» (Пс. 78:41). Апостол Павло попереджував: «…, що все, що не з віри, – гріх» (Рим. 14:23). Наше невірство, наші сумніви завжди обмежують Бога. і це не дивно, бо навіть у рідному містечку Ісуса Христа, Назареті, жоден мешканець не сприймав Його, як Месію та Бога: «І неспроможний був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав» (Мр. 6:5-6). Віра подобається Богові і є для нас тим каталізатором, котрий випрошує чуда. Бог йде назустріч тим людям, котрі живуть вірою у Бога та Його святе Слово.

Послух«Як захочете бути слухняними, то їстимете від благ країни» (Іс. 1:19). Ця Божа обіцянка має свої умови. Божа любов безумовна, але вона залежить від нашого послуху. Ісус сказав: «Якщо любите Мене, то й заповіді Мої берегтимете» (Ів. 14:15). Корнилій, котрий був поганином, римським сотником, привернув до себе увагу Бога своєю простотою, щедрістю й добротою. Господь навіть послав Петра, котрий не дуже добре відносився до поган, в дім Корнилія, де вся його сім’я сповнилася Духом Святим. Бог сказав Корнилію: «Твої молитви і твої милостині піднялись перед Богом, і він згадав про тебе» (Діян. 10:4). Його послух привернув увагу Бога, і Він вилив на його дім Свої благословення.

Єдність – Богові противні наші чвари. Він благословляє єдність. Це ж саме ми бачимо під час П’ятидесятниці. Сто двадцять осіб впродовж 7-10 днів перебували на молитві. «А як настав день П’ятидесятниці, всі вони були вкупі на тім самім місці» (Діян. 2:1). Їхня єдність привернула увагу Бога і Він так дивовижно вилив на них Свій Святий Дух. Тут ми бачимо велику силу у єдності. «Один міг би тисячу гнати, а двоє – пустити врозтіч десять тисяч, бо їхня сила Господь, Бог їх не покинув» (Втор. 32:30). Єдність притягує Божу увагу. І тоді ми отримуємо Його силу й славу.

Кожному із нас важливо зрозуміти й усвідомити, що нам уже сьогодні потрібна допомога від Бога. І тут так важливо уміти притягнути до себе Його увагу, бо тільки Він один може зробити те, що для нас є дуже важливим.

Зображення ілюстративне – Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *