Як нам справитися із бідами: приклад Йосафата

Історія царя Йосафата торкається тисячолітньої давності і стає актуальною у наш час. Нам слід глянути на те, як він реагує, почувши про свою неминучу смерть. І навчитися на його великому прикладі.

Неприємності постійно переслідували Ізраїль. Вони були і маленькі, і великі, і навіть масштабні. Проте, як не дивно, люди завжди із них виходили. Бо отримували від Господа, хоча Його так багато ображали, чимало порад про те, як виживати і навіть процвітати, не зважаючи ні на що.

Перед нами постає одна історія, в якій ми бачимо відмінний приклад, котрий зможе допомогти нам у ті часи, коли ми зустрінемося із проблемами, відчаєм та страхом.

«…. бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!»» (ІІ Хр. 20:12).

Я у відчаї!

Ця глава розпочинається із жахливого опису ситуації, з якою зіткнувся цар Юдеї: «Після цього моавитяни, аммонії, а з ними дехто з маоніїв пішли війною на Йосафата. Прийшли деякі й звідомили про це Йосафата: «Велика сила йде на тебе з-за моря, з Едому, і ось вони в Хацецон-Тамарі, тобто в Енгеді» (ІІ Хр. 20:1-2).

Не одна, а три армії оточували Ізраїль. Їхнє велике число лякало жителів. І Йосафат також почав переживати і боятися. Перед ним виникла велика проблема, яку неможливо було просто розв’язати.

І що він робить? Він починає звертатися до Господа і молитися. Його молитва пункт за пунктом викладена у Біблії. В ній ми побачимо велику віру. Її ми зможемо взяти для себе за приклад. Потім ми бачимо, як відповів Господь, а також, як ми можемо цей приклад пристосувати до свого життя.

План дій Йосафата:

Перш за все, Йосафат «злякався й вирішив шукати Господа». Ми можемо боятися, тремтіти і не знати, що робити. А він відклав увесь свій страх і зі всією своєю рішучістю почав шукати Господа. Йосафат зробив величезний вибір, відвернувся від страху до віри і «шукати Господа». Він прийняв рішення – дивитися на Господа, а не на проблеми.

Він скликав всенародний піст – зібрав людей, щоби вони приєдналися до нього і підтримали його. А ми ж знаємо, що піст – це найкращий час, щоби розпочати шукати Господа, а просити інших про допомогу – відмінна ідея.

Потім ми бачимо, що «…зібрались юдеї просити допомоги в Господа; з усіх юдейських міст прийшли також просити допомоги в Господа» (ІІ Хр. 20:4). Пізніше ми читаємо, що «…всі юдеї стояли тоді перед Господом: і малі діти їх ні, і жінки їхні, і сини їхні» (ІІ Хр. 20:13). І тут ми бачимо їхню велику силу, бо всі вони змогли об’єднатися у молитві.

Сила молитви Йосафата.

«І промовив: «Господи, Боже батьків наших! Чи ж не ти Бог на небі і чи не ти пануєш над усіма царствами народів? У твоїй руці така сила й потуга, що ніхто не встоїться проти тебе!» (ІІ Хр. 20:6).

Йосафат говорив Господу: «Я знаю, що Ти – могутній та сильний. І я знаю, що Ти зможеш це зробити». Господь любить, щоби ми згадували про те, Хто Він, про Його могутність, силу та милосердя, про те, що Він на небесах і, що Він – Господь над усім створеним.

«Чи ж не ти, Боже наш, прогнав мешканців цієї землі перед твоїм народом Ізраїлем і віддав її потомству Авраама, твого вірного, навіки?» (ІІ Хр. 20:7).

Він говорить: «Я пам’ятаю, що Ти робив у минулому, і я також хочу пригадати про Твої обітниці та Твою дружбу». Господь був великим другом у Авраама – Він дуже любив його. Та й ми знаємо про усі ті обітниці Аврааму, Давиду та й усім, хто був Йому вірним. Господь – великий та сильний друг. Якщо Він дає обітницю, то ніколи не нехтує нею. Він ніколи не підведе й не зрадить Своїх друзів.

«І вони оселились у ній і збудували в ній святиню імені твоєму, кажучи: Як прийде на нас нещастя, меч-месник або пошесть, або голод, то ми станемо перед цим домом і перед твоїм обличчям, бо твоє ім’я в цьому домі, і візвемо до тебе в нашому горі, і ти почуєш нас і врятуєш» (ІІ Хр. 20:8-9).

Йосафат пригадує Господеві: «Господи, Ти сказав, Ти обіцяв». Нагадування Богу про все, що Він зробив та сказав у минулому, також є важливим ключем у молитві. Молитва із використанням слів із Біблії – це відмінна ідея. «Послухай, Господи, Ти ж говорив тут, що…». Очікуймо, що Він виконає своє слово. Це радує Його серце.

«Ось і тепер аммонії, моавитяни й ті, що з Сеїр-гори, через край яких ти не дозволив перейти ізраїльтянам, як вони вийшли з Єгипетської землі, вони бо обминули їх і не вигубили їх, – ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із твоєї спадщини, що ти дав нам у посілість» (ІІ Хр. 20:10-11).

Йосафат відкрито говорить: «Ось моя проблема. І вона погрожує забрати від мене те, що Ти дав мені». Ми також можемо виливати перед Богом свої серця, пояснювати Йому усю ситуацію. Бо ворог намагається вкрасти у нас те, що Господь нам дав. Потрібно попередити нашого господа і покликати Його на допомогу.

«Боже наш! Суди їх, бо в нас нема сили проти цієї великої навали, що прийшла на нас ми не відаємо, що робити: тільки до тебе наші очі!» (ІІ Хр. 20:12).

Йосафат продовжує говорити: «Ми самі нічого не зможемо зробити, без Тебе ми програли, ми у всьому розраховуємо на Твою допомогу». Іноді ми живемо в ілюзії, що у нас все під контролем, а насправді все зовсім по-іншому. І замість того, щоби закликати до Господа: «Боже, без Тебе ми пропадаємо», ми замикаємося у собі. А Господь чекає.

Що ж Господь відповідає?

Богові сподобалася молитва Йосафата. І після неї Він поспішає йому допомогти. Божий Дух дає пророку Ахазіїла таке незвичне послання: «Вважайте, всі юдеї й мешканці Єрусалиму, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь цієї великої навали, бо не ваша це війна, а Божа. Завтра ви виступите проти них; он вони виходять на горб Ціц, ви знайдете їх край долини, проти Єруел-пустині. Не ви будете битися цим разом; станьте твердо, стійте й побачите, що перемога Господня буде з вами. Юдо та Єрусалиме! Не бійтесь і не лякайтесь! Завтра виступите їм назустріч, і Господь буде з вами» (ІІ Хр. 20:15-17).

Чудові слова. Ізраїльтянам навіть не потрібно боротися. Прекрасна новина!

Що далі?

«І припав Йосафат обличчям до землі, і всі юдеї та єрусалимські мешканці впали перед Господом, щоб поклонитись йому» (ІІ Хр. 20:18).

Усі вони попадали до землі, прославляючи та дякуючи Господеві. Тоді левіти встали, щоби прославити Господа, Бога Ізраїля, гучними голосами. Є час для тихих розмов з Господом, але є й час для гучного та голосного шуму.

Усі вони встали рано, щоби піти у те місце, котре вказав їм Господь, і тут Йосафат сказав: «Слухайте мене, юдеї та мешканці Єрусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будете безпечні; майте віру в його пророків, і пощастить вам» (ІІ Хр. 20:20).

Чи чуємо ми це? Йосафат наголошує, що народ має залишитися вірним Господеві, їхньому Богові, і бути відданим Йому. Вірити Його пророкам, і тоді зможуть отримати успіх. Потім, порадившись із народом, вони вирішили, хто піде й буде прославляти Бога. бо саме для цієї перемоги потрібно багато пісень.

«Порадившися з народом, він поставив співців Господніх, щоб вони, у святих шатах, славили Господа, йдучи перед озброєними й промовляючи: Хваліте Господа, бо вічна його милость! Та саме як вони почали веселитись і славити, Господь наслав засідку на аммоніїв, моавитян та верховинців із Сеїру, що були виступили проти Юди, й вони були побиті» (ІІ Хр. 20:21-22).

Коли вони почали співати й прославляти Бога, тоді Він наблизив їхню перемогу. Бо саме Його сила, Його слава, Його всемогутність врятували ситуацію. Прекрасний приклад для наслідування. Адже Господь продовжує жити серед прослав Свого народу. І Йому подобається все робити замість нас. Особливо тоді, коли ми не перестаємо вірити у Нього у час великої скрути.

Як бачимо, цар Йосафат отримав велику перемогу і Боже благословення. І він дає нам поради, як ми маємо поступати у скрутних ситуаціях.

Звернути своє обличчя до Бога і розпочати шукати Його.

З’єднатися з іншими у пості та молитві.

Згадати, Хто такий Господь – з Яким ми спілкуємося.

Згадати, що Він зробив у минулому.

Згадати, що Він сказав, які обіцянки дав.

Розказати про все це Богові, нагадати Йому.

Розказати Йому про свої проблеми.

Сказати Йому, що без Нього ми пропадемо.

Вірити Йому і Його пророкам.

Поклонятися Йому у смиренні та подяці.

Співати голосно пісні, прославляючи Його.

Дивитися, як Господь діє замість нас.

З Богом подолаємо усе: і наші страхи, і наші проблеми, і наші хвороби, і наше горе…. Подолаємо усе, бо з нами Бог.

Зображення ілюстративне Pixabay