Як зрозуміти, коли ми стаємо жадними?

Апостол Павло подає нам цікаву статистику тих людей, котрі потраплять в Небесне Царство і тих, котрі не успадкують його. «Чи ж не знаєте, що неправедні царства Божого не успадкують? Не обманюйте себе! Ані розпусники, ані ідолопоклонники, ані перелюбники, ані розгнуздані, ані мужоложники, ані злодії, ані зажерливі, ані п’яниці, ані злоріки, ані грабіжники – царства Божого не успадкують» (І Кор. 6:10). Серед різноманіття цих людей ми бачимо слово, яке стосується кожного із нас. «Зажердиві-скупі», що з грецької мови «πλεονέκται» означає «жадібні, користолюбні, самовпевнені». Тут це слово «жадібність» не є синонімом до слова «багатства», бо існує чимало жадібних бідняків і чимало щедрих багачів. І так тяжко зрозуміти, де ми переходимо межу між зароблянням грошей на прожиття і нагромадженням їх аж до гріха жадності.

Жадність дуже тривожить Бога. У Святому Письмі ми знаходимо ще чимало уривків, котрі свідчить про шкідливість жадності. «Хто жадібний наживи, той руйнує дім свій; а хто гостинці ненавидить, той буде жити» (Прип. 15:27). «Цар правотою скріплює країну, а ласий на податки її руйнує» (Прип. 29:4). «Завидливий здіймає сварку, а хто надіється на Господа, той житиме щасливо» (Прип. 28:25).

Жадібність – це гріх, котрому піддаються чимало людей. І справа тут зовсім не у грошах, бо гроші самі по собі не стають «коренем всіх зол» (І Тим. 6:10), але той факт, що ми їх обожнюємо та нагромаджуємо.

Ми поклоняємося Богу достатку та забезпечення, Котрий вилив всю Свою щедрість на землю, давши таке різноманітне багатство.  Тому нам не слід перетворюватися на жадних та скупих людей, бо все те чим ми володіємо, – не наше, а Господа.

Ми живемо в часи надзвичайного багатства. Всі ці земні багатсва, котрі є благословеннями від Бога, мають служити нам як засіб для добра та турботи про інших. Не плекаймо у своєму серці жадність, а гідно виконуймо Божий план щодо нас і наших ближніх.

Фото, ілюстративне: Tumisu із сайту Pixabay