Якщо нас ненавидять…

Share

Ісус неодноразово наголошував усім нам, Його послідовникам, що світ буде нас ненавидіти. Це те, що ми повинні очікувати та й приймати.

Ісус говорить: «Вас ненавидітимуть усі за Моє ім’я, але хто витриває до кінця, той спасеться» (Мт. 10:22). Якщо вже й будуть нам ненавидіти, то для цього в нас має бути правильна причина. І цією правильною причиною стають слова «за Моє ім’я». Усіх нас будуть масово ненавидіти за наш зв’язок із Ним, за нашу проповідь Його імені і за те, що ми дотримуємося Його цінностей. За це нас будуть принижувати, відкидати, переслідувати й навіть вбивати.

І саме це ми бачимо впродовж усієї історії Церкви. Нічого не змінилося і в наші дні: християн щоденно вбивають тільки за те, що вони визнають Христа.

Христос також сказав: «Ненавидить вас світ – то знайте: мене він ще перед вами зненавидів. Були б ви від світу, то світ би своє любив. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, ось тому й ненавидить вас світ. Згадайте слово, що його був я вам вирік: Слуга не більший від пана свого. Переслідували мене – переслідуватимуть і вас. А слово моє зберігали – зберігатимуть і ваше» (Ів. 15:18-20).

Нас будуть ненавидіти наскільки, наскільки дух, котрим ми живемо, буде відрізнятися від духа, котрим живе людський світ. Нас будуть переслідувати наскільки, наскільки ми уподібнюємося й наслідуємо Христа.

Ось чому Христос сказав: «Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами» (Мт. 5:10-12).

Пророків постійно каменували, аніж раділи та аплодували їм; постійно ненавиділи, аніж щиро зустрічали їх; постійно переслідували, аніж возвеличували. Ісус Христос сказав, що те ж саме очікує і кожного із нас, якщо ми будемо наслідувати Його. Бо по-іншому неможливо, адже це частина нашої участі: з нами будуть поводитися так, як поводилися із Ним.

В книзі Діянь написано, що після того, як синедріон покарав апостолів за проповідь Євангелія, вони «вийшли з синедріону, раді, що удостоїлися перенести зневагу за ім’я Ісуса» (Діян. 5:41). Апостоли раділи, що їх бичували в ім’я Ісуса, що вони є Його сім’єю, що можуть продовжити Його проповідь. Вони щиро раділи. Навіть заборона синедріоном більше не проповідувати Його іменем не застрашила їх: «І щодня в храмі й по домах не переставали навчати й звіщати Христа Ісуса» (Діян. 5:42).

Апостоли підкоряються Богові, а не людині. І проповідують вони більше, а не менше. Коли і нас залякують, вимагають мовчання, ми повинні взяти приклад від апостолів. Бо, як пише апостол Петро: «Щасливі ви, як вас ганьблять за Христове ім’я, бо Дух слави і Божий на вас покоїться! Ніхто з вас нехай не страждає як душогубець або злодій, або злочинець, або як той, хто встряває в чужі справи. Коли ж – як християнин, нехай не соромиться, а прославляє Бога цим ім’ям» (І Петр. 4;14-16).

Нам слід бути стійкими у вірі, сильними та мужніми, не соромитися Христового Євангелія і моральних принципів, котрі охоплюють захист ненароджених, сім’ї, справедливості, бідних. І жити так, як Він жив, даруючи любов, мир, радість, допомогу.

Фото ілюстративне – www.freepik.com

Можливо Вас зацікавлять ці публікації:
Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *