Життя несправедливе: Господь, як завше, приходить на допомогу

«Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити. Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерті, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих» (ІІ Кор. 1:8-9).

Наше людське життя переповнене душевним болем, спокусами та стражданнями. Ми страждаємо, відчуваємо себе самотніми та розчарованими, нас постійно критикують та висміюють. І нам від цього стає боляче та нестерпно. Ми прагнемо знайти вихід і зрозуміти, що сталося і чому ми заслужили на таку зневагу?

Тоді спробуймо запитати себе: чи страждав Ісус? Чи був Він самотнім? Чи були у Його житті спокуси та випробування? Чи не був Він осміяний, зневажений та критикований?

І тоді нас стає все зрозумілим. Ми замовкаємо, бо усвідомлюємо, що не самотні. Ісус розуміє страждання краще, ніж будь-хто із нас.

Можливо після цього розуміння у нашому житті нічого не зміниться. Ми і надалі будемо страждати, будемо самотніми, зневіреними, розчарованими та осміяними. Проте тепер ми маємо бути впевненими, що такими випробуваннями Господь прагне розвинути у нас характер Христа. Для цього Він і проводить нас через ці труднощі та випробувань, щоби показати, що через них пройшов Ісус.

Апостол Павло пише: «Отець усякого милосердя і Бог усякої втіхи, що втішає нас у всім нашім горі, щоб ми могли втішити тих, які у всяких скорботах, тією втіхою, якою Бог самих нас утішає» (ІІ Кор. 1:4). Відразу він пояснює, як сам та його товариші вчяться довіряти Богові у скрутні часи:

«Ми бо не хочемо, брати, щоб ви не знали про нашу скорботу, яку ми пережили в Азії: ми були над міру й над силу так пригнічені, що не мали вже надії і жити. Ми, дійсно, мали самі в собі присуд смерті, щоб надіялися не на самих себе, а на Бога, який воскрешає мертвих» (ІІ Кор. 1:8-9).

Завдяки цій боротьбі вони стали ближчими до Бога, а також до інших вірних: «…якщо й ви допоможете вашою молитвою за нас; щоб за той дар, який нам дається заради великого числа осіб, також багато хто склав подяку за нас» (ІІ Кор. 1:11).

Усі ми переживаємо важкі часи. Проте ті, хто твердо вірить у Христа, розуміє, що такими випробування Господь карбує у нас віру та зміцнює духовність.

Господь довів Свою доброту через Свого Сина, Ісуса Христа. Святе Письмо пише: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3:16).

 Та чи готові ми довірити Богові виконання Своєї обіцянки вічного життя? Чи готові своїм життям, своїми вчинками, своїми словами довести вірність Богові? Задуматися є над чим, щоби зрозуміти, що усе, що стається у нашому житті, чи воно є добре та радісне, чи погане та прикре, усе воно є для нашого добра та усвідомлення своєї немощі перед Богом. Життя несправедливе, сповнене різноманітними прикрощами, проте Господь добрий. Завжди милосердний та добрий, люблячий та всепрощаючий.

Зображення ілюстративне James Chan – Pixabay