Зло руйнує та вбиває нашу Україну, – не біймося, – бо Христос воскресить її.
Лазар був другом Ісуса. І, не дивлячись на це, помер.
Смерть Лазаря дала привід заздрісникам говорити: «Ось він – друг великого Чудотворця, а помер у розквіті сил. Чому Христос не зцілив його?».
І такі розмови тривали чотири дні. І тоді, коли тіло Лазаря уже засмерділося і перебувало у гробниці, приходить Ісуса. Наперекір усім злим слухам та невірству Він воскресає Лазаря.
«Відкотіть камінь», – звелів Ісус. Марта ж, сестра померлого, каже йому: «Господи, відгонить уже: четвертий бо день». «А хіба я тобі не казав, – озвавсь Ісус, – що коли віруєш, то побачиш славу Божу?». Відкотили отже камінь. І звів Ісус очі вгору й мовив: «Отче, тобі подяку складаю, що вислухав єси мене!. Я добре знаю, що повсякчас вислуховуєш мене, тож тільки з-за люду, який ото стоїть навколо, сказав я: щоб вони увірили, що ти мене послав» А промовивши те, кликнув на ввесь голос: «Лазарю, вийди сюди!». І мертвий вийшов із зав’язаними в полотно руками й ногами та обличчям, хусткою обмотаним. І сказав їм Ісус: «Розв’яжіть його і пустіть, нехай ходить» (Ів. 11:39-44).
Ісус творить чудо над чудесами. Тоді чимало людей повірили, що Він – Син Божий.
Чи можемо ми собі це уявити? Уже все, жодних шансів. Мертвий. У гробі.
Проте Христос приходить і показує, що все тільки починається.
І встає Лазар. І виходить на волю.
Так станеться із нашою любою Україною. І вийде вона на волю. Зло та ненависть нищить та розриває Україну. Прагне стерти її з лиця землі, з пам’яті народів. І клянеться зло, що накоїть ще більшого лиха. І помирають люди. І плачуть батьки. І діти гинуть. І зникає надія. І помирає життя.
Проте Христос вчора, сьогодні і навіки віків той Самий!
І Він подарує перемогу Україні. І Христос воскресить Україну! І зацвіте земля.
І засміються діти! Щасливі посмішки розпливуться по обличчі усіх матерів. І залунають пісні прослави.
Бо Бог – це Любов. «Я полюбив тебе відвічною любов’ю, тим і зберіг для тебе мою ласку. Я знову тебе відбудую, і будеш відновлена, ізраїльська дівице. Знову хизуватимешся бубнами своїми й виступатимеш у веселім хороводі, знову виноградників насадиш по горбах самарійських. Ті, що їх понасаджують, самі й збирати будуть» (Єр. 31:3-5).