Різдвяне послання «Urbi et Orbi» Папи Франциска 2017 року

Дорогі брати й сестри, благодатного вам Різдва!

У Вифлеємі з Пречистої Діви Марії народився Ісус. Він не народився з людського бажання, але як дар любові Бога Отця, Який «так полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів 3,16).

Ця подія сьогодні оновлюється в Церкві, паломниці у часі: віра християнського люду наново переживає в літургії Різдва таїнство Бога, Який приходить, бере на Себе наше смертне тіло, стає малим та убогим, аби нас спасти. А це переповнює нас зворушенням, бо безмежною є ніжність нашого Отця.

Першими, хто після святих Марії та Йосифа побачили смиренну славу Спасителя, були вифлеємські пастухи. Вони розпізнали знак, звіщений ангелами, та поклонилися Дитятку. Ці покірні, але пильні люди є прикладом для віруючих усіх часів, які перед обличчям таїнства Ісуса не згіршуються Його убогістю, але, як Марія, ввіряються Божому слову та очима простих людей споглядають Його славу. Перед таємницею Слова, Яке стало тілом, християни повсюди визнають словами євангелиста Івана: «Ми славу його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (1,14).

Сьогодні, коли над світом віють вітри війни, а вже неактуальна модель розвитку й надалі породжує загальнолюдську, суспільну та екологічну деградацію, Різдво наново повертає нас до знаку Дитини, запрошує розпізнати Його в обличчях дітей, особливо тих, для яких, як і для Ісуса, «немає місця в заїзді» (Лк 2,7).

Бачимо Ісуса в дітях Близького Сходу, які не перестають страждати задля загострення напруження між ізраїльтянами й палестинцями. В цей святковий день випрошуймо в Господа миру для Єрусалиму і для всієї Святої Землі; молімося за те, щоб між сторонами переважила воля відновити діалог і щоб, врешті, вдалося досягнути вирішення, врегульованого шляхом переговорів, яке дозволить мирно співіснувати двом державам у межах кордонів, узгоджених між ними та визнаних на міжнародному рівні. Нехай же Господь також підтримає зусилля всіх тих, які в лоні міжнародної спільноти надихаються доброю волею допомогти цій виснаженій землі віднайти, незважаючи на серйозні перешкоди, довгоочікувану згоду, справедливість та безпеку.

Бачимо Ісуса в обличчях сирійських дітей, ще досі позначених війною, яка цими роками скривавила цю країну. Нехай же люба Сирія зможе нарешті віднайти пошану до гідності кожної людини, завдяки спільним зусиллям на користь відбудови суспільного устрою, незалежно від етнічної та релігійної приналежності. Бачимо Ісуса в дітях Іраку, досі зраненому та поділеному ворожістю, яка його вразила протягом останніх п’ятнадцяти років, та в дітях Ємену, де триває значною мірою забутий конфлікт з серйозними гуманітарними наслідками для населення, яке страждає внаслідок голоду й поширення хвороб.

Бачимо Ісуса в дітях Африки, насамперед, у тих, які страждають у Південному Судані, Сомалі, Бурунді, в Демократичній Республіці Конго, в Центральноафриканській Республіці та в Нігерії.

Бачимо Ісуса в дітях всього світу, де мир і безпека загрожені небезпекою напруження та нових конфліктів. Молимося за те, щоб на Корейському півострові вдалося подолати протистояння та помножити взаємну довіру задля добра всього світу. Дитятку Ісусові ввіряємо Венесуелу, аби вона змогла наново повернутися до спокійного співставлення між різними складовими суспільства для добра всього дорогого венесуельського народу. Бачимо Ісуса в дітях, які разом зі своїми родинами страждають від насильства, породженого конфліктом в Україні, та від його серйозних гуманітарних наслідків, і молимося за те, щоб Господь якнайшвидше дарував мир цій дорогій країні.

Бачимо Ісуса в дітях, батьки яких не мають роботи, яким важко забезпечити своїм дітям безпечне й спокійне майбутнє. Й у тих, в яких викрадено дитинство, змушених змалку працювати або завербованих у солдати безсовісними найманцями.

Бачимо Ісуса в багатьох дітях, змушених залишити свої країни та самостійно подорожувати в нелюдських умовах, стаючи легкою здобиччю для торгівців людьми. Їхніми очима бачимо трагедію численних вимушених мігрантів, які ризикують навіть життям, пускаючись у виснажливі подорожі, що іноді закінчуються трагедіями. Знову бачу Ісуса в дітях, яких я зустрічав під час своєї останньої подорожі до М’янми та Бангладеш і висловлюю сподівання, що міжнародна спільнота не перестане дбати про те, щоби гідність меншин, присутніх в тому регіоні, була належно захищена. Ісус добре знає біль неприйняття, те, як важко не мати місця, де прихилити голову. Нехай же наші серця не будуть замкненими, як домівки Вифлеєму.

Дорогі брати й сестри, також і нам вказано на Різдвяний знак: «дитя, повите в яслах» (Лк, 2,12). Як Пречиста Діва Марія та святий Йосиф, як вифлеємські пастухи, приймімо в Дитятку Ісусові любов Бога, Який став людиною задля нас, та з Його благодаттю стараймося робити наш світ людянішим, гіднішим сьогоднішніх та завтрашніх дітей.

Джерело: Радіо Ватикану

Можливо Вас зацікавлять ці публікації:
Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *