Різдвяне послання єпископа Коломийського всечесному духовенству, преподобному монашеству, возлюбленим у Христі братам і сестрам

Share

“А любіть і ви чужинця,

Бо ви самі були чужинцями

В Єгипетській землі”

(Втор.10:19)

 

Всесвітліші і всечесніші отці,

преподобні монахи і монахині,

дорогі в Христі брати і сестри, переселенці, захисники України, дорогі вірні Коломийської єпархії, що в силу різних обставин знаходитеся поза межами Батьківщини та рідних домівок!

 

Вітаю усіх вас радісним різдвяним привітом Христос Рождається!” Славіте Його!”.

 

Христове Різдво в традиції нашого народу стало родинним святом. Його з особливою радістю святкують саме у сім’ях разом із рідними та близькими людьми при Святій вечері. Святий Вечір наповнює дім колядниками, вертепами і прикрашеною ялинкою; обмінюємося привітами, побажаннями і віншуваннями у дружній атмосфері. Це свято люблять діти, прославляючи новонародженого Спасителя колядками.

І за таких умов, коли за різдвяним столом збирається уся родина, в першу чергу наші думки і наші молитви линуть до Господа за тих рідних і близьких, які знаходяться на заробітках у “холодній” і далекій чужині.

Вифлеємська печера так само холодно приймає щойно народженого Ісуса, бо для Нього не знайшлося місця посеред людей. Вертеп приймає Пресвяту Родину, даруючи маленькому Ісусові, закинуті ясла царя Давида і степову траву. Син Божий відмовився від небесної слави та народився “…не в царській палаті, а поміж бидляти...” і стає бідним” (ІІ Кор. 8:9).

Христос Спаситель приходить на землю у конкретне географічне місце – Вифлеєм. Саме сюди прибула Пресвята Родина, щоби за наказом кесаря взяти участь у переписі населення. Юдаїзм забороняв проводити такого роду заходи, оскільки один єдиний Господь може знати кількість людей на землі. Але, перебуваючи під римським панування, євреї були зобов’язані це робити. Тож Йосиф і Марія з цих мотивів прибули до Вифлеєму. І саме у цей час настає народжується Дитятко Ісус.

Кожна людина приходить на цей світ беззахисним немовлям. Таким же прийшов до нас сам Спаситель. На превеликий жаль, для Нього не знайшлося місця у тогочасних готелях чи заїздах, оскільки це був унікальний час для тих, хто хотів заробити. Відповідно, першим кандидатом на заселення був той, хто платив більше. Іншими словами, неспроможність оплатити житло у Вифлеємі, змушує Пресвяту Родину шукати пристановища поза межами міста.

Насправді бідність є незрозумілою для людського суспільства. Тепер дехто із заробітчан емігрують не з крайньої бідності, а з різних економічних запитів, які далеко не завжди є необхідністю. Тим більше, що світська влада в особі царя Ірода, починає переслідувати народженого Ісуса, бо в Ньому бачить загрозу втратити своє правління. І тут Господь через ангела промовив до Йосипа: Встань, візьми дитину та її матір і втікай до Єгипту. І залишайся там доти, доки я не скажу повернутися, бо Ірод буде шукати дитину, щоб убити її” (Мт.2:13).

Відразу вночі Йосип взяв дитину Ісуса, Марію і вирушив у далеку дорогу. Пресвята Родина переселяється до Єгипту подібно як тепер наші емігранти вимушені шукати кращої долі по чужих країнах. Опікун Йосип дуже вчасно покинув свою Батьківщину, бо після відходу трьох царів, Ірод дуже розлютився. Він наказав вигубити у Вифлеємі та його околицях усіх хлопчиків віком до двох років, щоб зберегти свою царську владу. Подібна жорстока боротьба за владу проходить в Україні напередодні кожних виборів. Так сповнилося біблійне пророцтво, дане Богом через пророка Єремію. У Рамі чути голосіння, лемент, гірке ридання: Рахиль плаче за дітьми своїми, розважитись не хоче, бо їх уже немає” (Єрм. 31:15). Пресвята Родина вимушено переселяється зі своєї Батьківщини до нового місця проживання у чужій державі, тобто у Єгипті.

Однієї ночі в Єгипті, Йосипові знову з’являється уві сні ангел Божий і говорить: Встань, візьми дитину та її матір і йди до ізраїльського краю, бо ті, хто хотів погубити життя дитини, вже померли” (Мт. 2:20). Тепер голова Пресвятої Родини знає, що можна безпечно повернутися в рідний край. Ці події є сповненням біблійного пророцтва … і з Єгипту покликав я мого сина” (Осії 11:1).

Йосип із сім’єю, повернувшись з Єгипту, боїться оселитися в Юдеї неподалік міста Вифлеєма, бо на той час там править жорстокий Архелай – син царя Ірода. Бог уві сні попереджає Йосипа про небезпеку і він змушений зі сім’єю переїхати у галилейське місто Назарет. Воно знаходиться на півночі країни, далеко від центру юдейського релігійного життя, яким був Єрусалимський храм. Так виконується пророцтво: Його будуть називати назарянином” (Мт.2:23).

Ось так і наші люди у пошуках праці переселилися далеко від рідної землі та від своєї духовної святині – Церкви. Йдеться про чоловіків та жінок, літніх людей і дітей, котрі в пошуках гідної праці, кращих умов життя, змушені покидати свій дім в надії знайти порятунок, мир і безпеку в іншій державі.

Проте, кожна міграція має не тільки свої негативні, але і позитивні сторони. У Старому Завіті зустрічаємо постать патріарха Авраама, який на старості літ мусів мігрувати за наказом Божим. Головною причиною була Божа обітниця, що він осягне обітовану землю, а його потомство буде так чисельно як зір на небі. І хоча Авраамові нелегко було покинути землю, у якій народився, він вирушає в далечінь, будучи свідомим, що з ним постійно є Господь.

Господь рівно ж провадить і наших теперішніх емігрантів. У вільному світі вони стають апостолами віри. Це виразно підтвердив Папа Франциск в часі свого апостольського візиту до Собору Святої Софії у Римі. Він сказав, що українські жінки – це трудові мігрантки, котрі мають відважну віру. І ці великі скарби – любов до людини та віру в Бога, їм передали матері та бабусі.

Наші емігранти є також апостолами милосердя, бо вони з великою турботою служать сім’ям у багатьох іноземних державах, даючи якнайкраще свідчення ділами милосердя. Їхня виснажлива і не завжди вдячна праця стає місією й опорою в житті багатьох самотніх людей похилого віку. Святійший Отець, звертаючись до українських чоловіків і жінок на еміграції, заохочує їх відважно чинити добро і милосердя, бо ті старші люди, що їх доглядають на землі, колись на небесах будуть відкривати їм двері Царства Божого.

Наші матері і батьки, самі перебуваючи у добровільних наймах, хоч так далеко, а все ж таки переживають за долю своїх дітей через війну та економічні негаразди в Україні. Благодать Пресвятої Євхаристії, молитва, піст і милостиня здатні випросити закінчення війни у Князя миру” (Іс.9:5), щоб замінити зброю на знаряддя мирної праці та ріст добробуту. З цією надією в серці живе кожний переселенець, який має велике бажання швидше повернутися додому, розбудовувати країну і радіти щастю своїх дітей.

На жаль, доля дітей, яких батьки емігранти залишили в Україні, не завжди є щасливою. Пресвята Родина дає подає приклад всім переселенцям, а саме: незважаючи на свою бідність, всі троє Йосип, Ісус та Марія емігрують до Єгипту. У випадку українських сімей, бачимо все навпаки – розірвані сім’ї і покинуті діти на виховання бабусь і дідусів. І це є трагедія. Слід пам’ятати, що неповнолітні діти є вразливими та беззахисними, коли з різних причин змушені жити далеко від тепла батьківської любові.

Бог став дитиною і цим самим відкрито проявив любов до найменших та найслабших, тобто до дітей, молоді і літніх людей. Євангеліє попереджає про велику відповідальність старших за долю дітей: Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, – краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море” (Мр. 9:42). Так грізно Боже Слово попереджає недобросовісних людей за долю покинутих дівчаток і хлопчиків, котрих перетворили на рабів різної дитячої праці. У часи воєнного стану число безпорадних неповнолітніх мігрантів зросло і вони змушені жити далеко від родинного житла. Євангелист Матей нагадує християнський обов’язок стосовно покинутих дітей. Хто приймає дитину в моє ім’я, той мене приймає” (Мт. 18:5). Це вірний шлях людей до Бога.

Насамперед діти платять тяжку ціну від еміграції батьків, викликаної бідністю. Нестримна гонитва старших за швидкою й легкою наживою позбавляє дітей прав їхнього дитинства: сім’ї, освіти, власного і суспільного майбутнього. Серед мігрантів діти є найбільш вразливі, тому що відсутність супроводу дорослих заважає почути їх голос у світі. Майбутнє невинних дітей-мігрантів дуже потребує батьківської опіки. Тому Господь просить … любіть і ви чужинця” (Втор.10:19), як дитину так і дорослого.

Вітаю зі святом духовенство і вірних Коломийської єпархії, а особливо братів і сестер, котрі переселилися в чужі країни з різних причин і стали емігрантами! Усіх же прошу при святковій трапезі помолитися у рідному батьківському домі за переселенців, котрі проживають у чужій непривітній державі, неначе новонароджений Ісус у холодній Вифлеємській пустелі.

Дорогі у Христі, зі святим празником бажаю, щоб та радість від Різдва була з нами цілий рік. Бог зі своєї сторони кожного дня хоче робити нас щасливими, а люди зобов’язані виконати волю Божу, тобто зберегти сім’ї святими і неоскверненими. І тоді дар щастя отримаєте від Ісуса з Вифлеєму.

Нехай Пресвята Богородиця, Мати Божа Неустанної Помочі, стане Матір’ю для всіх українських переселенців-емігрантів.

Господи, прийми під захист Пресвятої Родини з Назарету усіх дітей-мігрантів та поверни їхніх батьків до тепла родинного дому. Амінь.

Благословення Господнє на вас!

 

+Василь Івасюк

Правлячий Архиєрей

Коломийської Єпархії

 

Дано

При катедральному Соборі Преображення Христового

У день Зачаття Пресвятої Богородиці святою Анною

22 грудня 2018 року Божого

у м.Коломия

Джерело: Медіаресурс Коломийської єпархії УГКЦ

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *