Чому Бог не поспішає карати злочинців?

У Святому Письмі ми читаємо про трагічні події, які відбувалися в Єгипті. І бачимо, як Господь оберігав Своїх дітей й готував їх до виходу із рабства. Бог любив усіх – любив ізраїльтян, любив навіть фараона. Саме любов Божа дала фараону свободу вибирати. Адже постійно Господь попереджував, застановляв фараона, посилав кари і показував йому, що той шлях, яким іде фараон – це шлях поразки, прокляття і в кінцевому рахунку смерті.

І фараон робить свій вибір. Навіть тоді, коли він перелякався і ніби розкаявся, він ніколи не перепрошував Бог і щиро не каявся. Ми також повинні зрозуміти різницю між щирим покаянням та просто жалістю людини, котра налякана навіть не гріхом, а його конкретними, реальними наслідками, яких вона прагне позбутися. Хоча таке покаяння теоретично може стати початком щирого покаяння, але на практиці воно віддаляє від покаяння. бо тоді людина заспокоює свою совість, переконує і себе і інших, що все в порядку, що вона з всі справляється.

Бог також любив і фараона, як Він любить кожну людину. Бог любить людей добрих, дає шанс до виправлення і недобрим і навіть злочинцям. Він взиває до фараона. Адже він першої єгипетської кари пройшов рік. Скільки часу Господь дав цьому фараону часу, щоби все роздумати, зважити та покаятися. Проте цього не сталося.

Дуже часто ми гніваємося, що Бог терпеливий і до поганих людей: «Чого Він не покарає злочинців? Чому не зупинить ті чи інші злочини?». І тут ми забуваємо, що наш Господь – Господь терпеливий та милосердний. І не тільки до нас, але й до тих людей, котрих потрібно, з нашої точки зору, миттєво покарати. Господь терпеливий до всіх. Бог взиває і до тих, котрі видаються нам негідними та грішними, котрі не заслуговують на Його довготерпіння.

Можемо собі тільки уявити, що було б, якщо б Господь відразу покарав Савла, який був ключовою особою каменування Степана? Такий страшний злочин, така жорстокість. Здавалося б, тут негайно потрібно відреагувати і покарати винуватців смерті Степана. Проте Господь продовжує терпіти. І після цього трагічного випадку із Степаном, Савло не зупиняється, але продовжує переслідувати та вбивати послідовників Христа. Він вистежує, полює, переслідує та вкидає в темниці людей. за його наказом чимало християн було страчено та піддано тортурам. І здається, що Бог мовчить, що Він нічого не бачить і не чує.
Невже ми думаємо, що апостольська спільнота не молилася, не взивала до Господа і не закликала Його вмішатися? Вони молилися за усіх, і молилися також і за Савла, молилися, а не проклинали, незважаючи на його великі та жахливі злочини. І вони не бажали йому смерті. Вони його благословляли і молилися, щоби Господь дарував йому навернення. І Господь вислуховує їхні молитви-прохання. І відповідь приходить дорогою в Дамаск, куди відправився Савло, щоби нищити християн. Ця подорож стає поворотним пунктом для історії всього людства.

Те ж саме ми бачимо в історії із фараоном. Господь довго чекав.

Сьогодні ж, бачачи жахливі новин, споглядаючи смерті воїнів та мирних людей, хочеться не переставати волати: «Господи, а де Ти? Якщо Ти нас чуєм, якщо наші молитви до Тебе доходять, то зупини це жахіття?». Ми прагнемо швидкого покарання для злочинців, які цього заслуговують. Але ми не знаємо майбутнього. Ми не знаємо Божих планів. Проте ми бачимо силу наших молитов, котрі відкривають такі двері, котрі не може відкрити жодна людина. І закривають ті двері, через які вороги чинив свої кроваві злочини. Саме наші молитви чинять дива на фронті, оберігають життя воїнів, захищають їх. А Господь де? А Він тут? З нами. Продовжує чекати, продовжує взивати до сердець усіх нас.