Кілька думок про людину, Бога та любов

Share

«Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу» (Бут. 1:26).

Кожна людина – індивідуальне створіння, обдароване розумом, самопізнанням, почуттями та якостями. Кожній людині притаманно мати свою точку зору, будувати плани, вибирати той погляд на життя, котрий вона вважає за правильний, при цьому висувати різноманітні аргументи, котрі підтверджують той чи інший спосіб життя. Тільки людина може відкривати та вивчати світ з його законами, тайнами та використовувати їх для своїх цілей та досягнень.

Нам розумовий потенціал виходить за рамки фізичних здібностей. Вже перша людина, Адам, дає імена та назви всьому живому на землі: «І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому» (Бут. 2:19-20). В подальшому люди навчилися будувати, лікувати, створювати різноманітні інструменти та речі, проявляючи скрізь свою творчу сутність.

Проте є щось таке, найголовніше, що відрізняє людину від інших живих істот – це те, що кожен із нас, кожна людина, котра жила і ще буде жити, створена Богом на Його образ та подобу. «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх» (Бут. 1:27). Людина, хоча і була створена із земного пороху, хоча і має своє фізичне тіло, але все ж таки належить до духовного створіння. Бо в нас, як духовних істот, Господь заклав Свою сутність – любов.

Святе Письмо наголошує: «Бог є любов» (І Ів. 4:8), котра «є зв’язком досконалості» (Кол. 3:14). Щоби краще все зрозуміти, нам потрібно звернутися до грецької мови, на котрій і були написані книги Нового Завіту.

Потрійне значення слова «любов».

  1. «Ерос» – фізична пристрасть, фізичний потяг до іншої людини. В книгах Нового Завіту воно не вживається.
  2. «Філео» – духовна любов, прив’язаність, дружба. Сюди ми відносимо любов між друзями, любов до рідних, любов до Батьківщини, любов до природи.
  3. Агапе – найвищий ступінь любові, найдосконаліша любов, котру виявляє Бог до людини, бажаючи, щоби і людина відгукнулася і відповіла тим самим. Саме ця любов рухала Бога, коли Він творив світ та людей. Саме ця любов рухала Ісуса, коли Він добровільно прийняв на Себе страждання та хресну смерть за гріхи нас, людей.

У відношенню людини та Бога ця любов означає віддати себе на служіння Богу, бути вірним Йому завжди, а не тільки у хвилинки радості та щастя. І саме ця любов повинна панувати межи людьми, як створіннями, створеними на образ та подобу Божу.

На запитання, котра заповідь найголовніша, Ісус відповів: «Перша – Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог – Господь Єдиний, і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає» (Мр. 12:29-31). І саме ця любов була закладена в людину, як образ та подобу Бога.

Фото, ілюстративне: iqbal nuril anwar з сайту Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *