Божі чесноти

Будьте досконалі, як Отець ваш небесний досконалий (Мт 5, 48).

Що таке Божі чесноти та в чому їхня цінність?

В Ісусі Христі Бог відновлює втрачену внаслідок первородного гріха єдність між людиною і Богом, однак людина, втративши первісну благодать, стала схильною до гріха. Знаючи про трудність духовної боротьби з гріхом, Господь не залишає людину наодинці з проблемами, а обдаровує її своєю благодаттю та чеснотами, щоб, «перебуваючи в єдності з Богом», людина могла осягнути правдиве щастя. Приймаючи від Бога благодать і чесноти, людина співдіє з ними та зростає в них.

Чеснота — це якість, яка спрямовує нас до Бога, єднає нас із Богом і змінює нас. Розвивається та вдосконалюються вона у співдії з Божою благодаттю.

Божі чесноти — це віра, надія і любов. Бог у своїй безмежній любові дарує їх нам. Через віру, надію і любов входимо у взаємини з Господом Богом, стаємо здатними жити і діяти у Христі, уподібнюватися до Бога, досягати обожествлення.

Віра

Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий (Еф 2 8).

Що означає вірити в Бога?

Віра — основа християнського життя. Вірити в Бога — це мати щире і тверде переконання, що Бог є, Бог присутній між нами, Бог діє в світі і Церкві. Віра є основою духовного життя: «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, — доказ речей невидимих» (Євр 11, 1).

Віримо в Бога, у те, що Він об’явив і що Церква подає нам для вірування. У вірі людина відкривається на дію Святого Духа та єднається з воскреслим Христом. Віра є основою християнської моралі, праведності та святості: «Праведник з віри буде жити» (Рим 1,17). .

Вірити означає відкритися на Бога та Його дію. Завдяки вірі Господь входить у глибини людської особи, оновлює її, та вкладає в неї своє вічне життя. Віра веде людину через святе таїнство Хрещення до нового народження у Христі. Учень Христа покликаний не лише вірити, але й жити та діяти згідно з вірою, визнавати свою віру та поширювати її.

Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва (Як 2, 26).

Через чесноту віри людина стає спроможною виконувати три перші заповіді Божі. Віра відкриває людину на Бога та внутрішньо єднає її з Творцем і Спасителем. Саме у вірі людина стає здатною поклонятися Єдиному Богові в Дусі та Істині (Катехизм УГКЦ 837).

Надія
Що означає надіятися на Бога?

Чеснота надії є запевненням і підтвердженням усього того, що ґрунтується на вірі та виконується в любові. Надія є наче ланкою, що поєднує між собою початок (віру) і звершення (любов) чеснотливого життя. Надія є рушійною силою повного звершення особи в Богові (Катехизм УГКЦ 842).

Надія — це сила християнського життя, завдяки якій прагнемо і очікуємо від Бога вічного життя, покладаючись на Божу любов, спасаюче діло Христа і благодать Святого Духа. Надія веде до повноти життя в Бозі:

Велика сила надії на Бога. Вона — неприступна огорожа, нездобута стіна, єдина допомога, тиха пристань, незнищима твердиня, непоборна зброя, нездоланна сила, що простелює собі дорогу через непрохідні місця. Нею неозброєні перемагали озброєних (Йоан Золотоустий, Гомілія на Пс 10).

Надіятися на Бога означає покластися на Його доброту і милосердя у переконанні, що Він виконає свої обітниці. Цілковито надіятися на Бога означає віддати Йому всі наші турботи, труднощі, слабкості, щоб він нас зцілив. Віддати Богові все наше життя.

Надія певна, бо ґрунтується на свідоцтві Бога, на Його обітниці, на Його доброті, на тому, що просто неможливо, щоб Бог не додержав обітниці. А тієї певності ніхто і ніщо не може ослабити; вона росте в міру того, як наближаємося до Господа Бога, себто як поступаємо в ласці Божій або просто живемо по-християнськи (митрополит Андрей, Божа мудрість).

Любов
Що означає любити Бога?

Найважливішою чеснотою, зродженою з віри, є чеснота божественної любові, що її Бог дає християнинові — новому творінню у Христі. Любов є Божим даром людині, має джерело в Богові: Любов Отця, об’явлена в Сині, подається нам у Дусі Святому.

Ця чеснота є участю людини в любові Божій. Хто бере участь у такій любові, той стає здатним любити Отця так, як Його любить Син, і може любити ближнього аж до кінця, бо «ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає» (Йо 15, 13) (пор. Катехизм УГКЦ 843-845).

Любов є змістом християнського життя, мотивом вчинків християнина. Люблячи, стаємо співучасниками любові Отця, об’явленої Ісусом Христом, влитої в наші серця Святим Духом. Це не лише людська здатність любити, а й любов, якою живе сам Бог: «Любі, любім один одного, бо любов від Бога, і кожен, хто любить, народився від Бога і знає Бога. Хто не любить — той не спізнав Бога, бо Бог — любов» (1 Йо 4, 7-8).

«Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.

Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би — ніщо.

І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.

Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;

не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.

Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне […]

Тепер же зостаються: віра, надія, любов — цих троє; але найбільша з них — любов» (1 Кор 13,1-8; 13).

Віра, надія, любов — це Божі чесноти, які зміцнюють і спрямовують нас, єднають нас із Богом. Їх не можемо здобути власними силами, їх дарує нам Бог. Перша Божа заповідь запрошує нас розвивати нашу віру, надію і любов до Бога.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *