Чи потрібні нам Десять Божих Заповідей?

Share

Десять Божих Заповідей – це не просто частина Завіту Мойсея, вони займають унікальну та центральну роль в законі, котрий Господь дарував людям на Синаї.

«Тоді Бог промовив усі ці слова, кажучи: «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі» (Вих. 20:1-2). Господь більше не говорить Мойсею, щоби той передав послання народу. Проте народ закликає до Мойсея: «Ти говори до нас, і ми слухатимемо, а Бог нехай до нас не промовляє, а то повмираємо» (Вих. 20:19). Вони були надто переляканими, щоби Бог спілкувався з ними без посередника, що гооврить про велич Божої слави та підкреслює важливість Декалогу.

Другий стих нагадує нам покликання Авраама: «Я – Господь, що вивів тебе з Уру Халдейського, щоб дати тобі оцю землю в посідання» (Бут. 15:7)

«Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з землі Єгипетської, з дому неволі» (Вих. 20:2).

В ці надважливі моменти людської історії спасіння, Господь, спочатку з Авраамом, а згодом також з Мойсеєм та Ізраїльським народом біля підніжжя гори Синай, спілкується: «Я Господь, Котрий вивів тебе з чужої країни, щоби бути твоїм Богом та дати тобі особливе Слово».

Десять Заповідей прийшли від Бога, коли Він говорив з народом віч-на-віч: «Слухай, Ізраїлю, установи й рішення, що їх оце сьогодні виголошую до твоїх вух, вивчай і пильнуй їх, щоб виконували їх. Господь, Бог наш, заключив з нами союз на Хорив-горі. Не з нашими батьками заключив союз цей, а з нами, таки з нами, що ось тутечки сьогодні всі живі. Віч-на-віч розмовляв Господь з вами на горі з-посеред полум’я. Я тоді стояв між Господом та вами, щоб об’явити вам слово Господнє, бо ви злякалися перед вогнем і не зійшли на гору» (Втор. 5:1-5). 20 глава книги Виходу стає буквальним та духовним піком в життя Ізраїлю.

Після 20 глави книги Виходу в Старому Завіті буде ще чимало інших заповідей. Проте самі ці перші Десять Заповідей стають основою для всіх інших. Десять Заповідей – це, ніби конституція для Ізраїлю, а всі, що будуть йти після них – це тільки нормативні акти.

Десять Заповідей – це ясні, конкретні, досконалі стандарти того, що добре, а що погане. З самого початку офіціального існування Ізраїлю як нації, Десять Заповідей займають особливе місце у встановлення правил щодо спільного життя.

Десять Заповідей – це не просто важлива частина Старого Завіту, але також і етичний центр Нового Завіту.

В євангелиста Марка ми читаємо, як багатий юнак приходить до Ісуса та запитує: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» (Мр. 10:17). Ісус звертається до нього зі словами: «Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір» (Мр. 10:19). Розв’язку цієї історії всі ми добре знаємо: «Учителю, я вже те дотримував змалку». Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: «Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною» (Мр. 10:20-21). Коли Ісусу потрібно було коротко викласти наші обв’язки, то Він переходить до Десяти Заповідей.

Це ж ми бачимо, коли апостол Павло навчає, що означає бути християнином, котрий живе у послуху Богу: «Не майте жодних боргів ні у кого, крім боргу взаємної любові, бо той, хто любить другого, виконав закон. Бо заповіді: «Не чини перелюбу», «Не вбивай», «Не кради», «Не пожадай», і всякі інші заповіді містяться у цьому слові: «Люби твого ближнього, як себе самого» (Рим. 13:8-9).

Апостол Павло, підкреслюючи слова Ісуса, наголошує, що Десять Заповідей – це спосіб, за допомогою якого люди можуть любити одні одних. Коли ми любимо, ми виконуємо заповіді, а коли ми виконуємо заповіді, то ми підкреслюємо закон любові.

Ісус вносить тільки Свої корективи в закон Нового Завіту: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого. На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються» (Мт. 22:37-40). Ісус переображає та вдосконалює Десять Заповідей, але Він ніколи не збирався їх відмінити: «Не думайте, що я прийшов усунути закон чи пророків: я прийшов їх не усунути, а доповнити» (Мт. 5:17).

Десять Заповідей були центральними для Божого народу в Старому Завіті, центральними для Божого народу в Новому Завіті, центральними для Божого народу протягом цілої історії Церкви, і вони повинні стати центральними і для кожного із нас.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *