Чистота (ціломудреність)
Кожен, хто любить чистоту й невинність, стає Божим храмом (Святий Єфрем Сирійський, Про боротьбу з почуттями).
Яким є вчення Церкви про людську статевість?
Бог створив людину чоловіком і жінкою, тому стать — це дар Божий, який людина отримує при зачатті, тож людина не вибирає своєї статі. Статевість охоплює усі виміри людської особи. Ця наша ідентичність походить від Бога, її плекаємо, розвиваємо, нею живемо і за неї дякуємо Богові.
Статевість — це Божий дар бути чоловіком або жінкою, який кожна людина одержує в її сотворенні. Тому людина покликана прийняти цей Божий дар та втілити його в своєму житті
Статевість охоплює усі природні виміри існування людської особи: нею позначене не лише тіло, яке є видимим знаком приналежності до статі, а й душа та дух людини. У книзі Буття написано, що Бог сотворив людину чоловіком і жінкою, тому стать як дар Божий не залежить від вибору людини. Людина покликана прийняти задум Божий щодо себе, виражений у її статі (Катехизм УГКЦ 859-860).
Людську статевість повноцінно можна збагнути у світлі християнського розуміння любові як самодарування однієї особи іншій, на противагу егоїстичному бажанню використати іншу особу. Кожна людина від раннього дитинства покликана любити Бога, ближнього і себе. Християнське статеве і виховання є вихованням до любові, метою якого є допомогти особі відкрити свою статевість, прийняти її і здійснювати в своєму житті.
Що таке чистота (ціломудреність)?
Чистота (ціломудреність) — це чеснота, яка інтегрує статевість в цілості людської особи: її сили життя і любові, її відчуття, рішення, вчинки.
Забезпечує цілісність особи на противагу подвійному життю, подвійним стандартам, подвійним цінностям. Допомагає людині опановувати сліпі інстинкти і тілесну пожадливість, стоїть на охороні її свобідної волі.
Гідність людини вимагає, щоб вона діяла згідно зі свідомим і вільним вибором, зрілим особистим переконанням, а не під впливом інстинкту чи зовнішнього примусу (II Ватиканський Собор, Пастирська конституція про Церкву в сучасному світі «Радість і надія» 17).
Кожна людина покликана плекати чистоту своїх думок, бажань, поглядів вчинків. Постійно і послідовно плекати чистоту, щоб дійти до уміння та сили волі панувати над своїми схильностями, пристрастями, бажаннями, думками, словами та ділами. «Чистота допомагає людині керувати своїм життям та відновлює гармонію тіла, душі й духу» (Катехизм УГКЦ 763).
Чистота — це плід Святого Духа, дарований людині. Жити у чистоті нам допомагає Божа благодать, участь у Святих Таїнствах (особливо — Покаяння Євхаристії), молитва, боротьба зі своїми пристрастями та гріховними схильностями, служіння ближнім, повага і любов до себе та ближніх. Чистота виявляє святість усієї особи людини, і дух, і психіка, і тіло якої є храмом Святого Духа.
Хіба ж не знаєте, що ваше тіло — храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі! (1 Кор 6,19-20).
Що означає жити у чистоті?
Усі ми покликані жити в чистоті, плекати гармонію тіла, душі й духу. Діти, підлітки і молодь покликані зростати у чистоті, стримуючись від усього що протирічить, формуючись як цілісні особистості, з повагою до себе і в ближніх, приготовлятися до зрілого та відповідального вибору свого майбутнього стану.
Дорослі покликані жити у чистоті в одруженому, богопосвятному або неодруженому стані.
Одружені особи живуть у чистоті, зберігаючи собі навзаєм подружню вірність. У подружньому житті чоловік і жінка відкриваються до Бога через взаємну любов, яка стає основою їхнього нерозривного єднання, вірності та плідності.
Богопосвячені особи живуть згідно з даним ними обітом чистоти. У богопосвяченому дівственному житті статевість переображується у Святому Дусі, щоб у любові служити Богові та ближньому ради Царства Небесного.
Неодружені особи здійснюють своє покликання, зберігаючи чистоту в здержливості, посвячуючи Богові та ближнім свої таланти і життя.
Аскеза — це постійна боротьба християнина зі своїми вадами, пристрастями та гріховними схильностями. Аскетичні зусилля мають лікувальний характер, оскільки допомагають людині співдіяти з Божою благодаттю, яка очищає від гріха та зціляє від ран. яких завдає гріх. Для очищення потрібно зректися не тільки того, що призводить до гріха, а й усього, що до нього спонукає (Катехизм УГКЦ 755).
За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).
Зображення ілюстративне Gabriel Ferraz Ferraz – Pixabay