Дар союзу в Старому Завіті та норми людських учинків

Я ходитиму проміж вас і буду вашим Богом, а ви будете моїм народом (Лев 26,12).

Що таке Божа обітниця спасіння?

Людина згрішила, відкинула те, до чого покликав її Господь. Як наслідок і гріха, у світ прийшла смерть. Людина не осягнула богоподібності, втратила рай, гармонія між Творцем і творінням була порушена. Однак Бог не відвертається від людини, а й надалі перебуває з нею, піклується про неї, дає їй обітницю спасіння.

Обітниця спасіння — це Божа обіцянка, в якій Він запевняє людину в незмінності Його задуму щодо її богоуподібнення та обожествлення. Божа обітниця спасіння здійснювалася в історії людства поетапно, через вибраних Богом людей, які повірили і співдіяли з Богом.

Адамові та Єві Бог проголошує Свою обітницю спасіння одразу після їхнього гріхопадіння. У Святому Письмі читаємо, що Бог сказав до змія: «Я покладу ворожнечу між тобою і жінкою і між твоїм потомством та її потомством. Воно розчавить тобі голову, а ти будеш намагатися вві п’ястися йому в п’яту» (Бут 3, 15). Запорука цієї перемоги випливає не з людських зусиль, а з Божого Слова, даного в Обітниці. Цю першу благовість про спасіння людини Церква називає «Протоєвангелієм». Здійснюється ця обітниця впродовж усієї історії людства через вибраних Богом людей, які повірили і прийняли Божу обітницю аж до приходу очікуваного Месії — Ісуса Христа, Сина Божого — та проголошення Ним Євангелія.

Ноєві та його синам Бог дає обітницю: «Оце я установляю мій союз з вами і з вашим потомством після вас, та з кожним живим створінням» (Бут 9, 9-10).

Авраама Бог кличе стати батьком усіх віруючих і обіцяє йому: «Я виведу  з  тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім’я, а ти станеш благословенням. Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться» (Бут 12, 2-3).

Свою обіцянку згідно з цим Союзом Бог підтверджує і нащадкам Авраама — Ісаакові (Бут 26, 3-4) та Якову (Бут 28, 13-15). У Єгипті нащадки Якова, як і обіцяв Господь, зросли у великий народ (Бут 46, 3), а вихід із Єгипту, перехід через пустелю та завоювання обіцяної землі підтвердили вірність Бога своїй обітниці.

Бог вірний своїй обітниці. Він дав обітниці Адамові та Єві, Ноєві, Авраамові, Ісаакові і виконав їх, хоча з людської точки зору здійснити це було неможливо. Досі обітниці були односторонні: Бог обіцяє і виконує свою обіцянку. Визволивши вибраний народ з єгипетської неволі, Бог на горі Синай знов укладає Союз, але тепер — з народом, провідником якого є Мойсей. Через Мойсея Бог дає свої Заповіді як дороговказ.

За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *