Перша Божа заповідь.

Нехай не буде у тебе інших богів, окрім Мене (Втор 5,7-10)

Я кажу Господеві: «Ти — мій Господь, — добро моє; немає нічого над тебе (Пс 16, 2).

До чого закликає нас Бог першою заповіддю?

Першою заповіддю Господь закликає нас задуматися над суттю існування, сенсом життя, покликанням людини. Звідки і куди все рухається, прямує. Визнати Бога початком і кінцем усього. Бог є нашим щастям. Бог — наш Отець. Він бажає нам лише добра. Він бажає, щоб ми, його діти, були щасливі, а вповні щасливими можемо стати лише перебуваючи в єдності з Богом.

Бо ми його створіння, створені у Христі Ісусі для добрих діл, які Бог уже наперед був приготував, щоб ми їх чинили (Еф 2,10).

Бог усе створив «добрим» (пор. Бут 1,31). Зло з’являється пізніше через гординю та відкинення добра — через гріх (пор. Катехизм УГКЦ 141). Гріх — це відкинення Божої любові, нехтування Божими заповідями. «Вчинки, які суперечать Божим заповідям, є гріховними та руйнівними для особи, що їх чинить» (Катехизм УГКЦ 743). Гріх засліплює нас, і ми застрашені, зневірені бачимо дійсність спотворено. Потрібно відкинути гріх, щоб побачити усе таким, яким воно є насправді, яким його створив Господь. Відкинути усе, що вводить нас в оману, що віддаляє нас від Бога. Спрямувати свої думки і свій погляд на правдиве добро!

Колись то ви, не знавши Бога, служили богам, що не були справді богами. Тепер же, коли ви спізнали Бога, чи радше, коли Бог спіз¬нав вас, — як можете ви повертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким, як і колись, хочете знову служити? (Гал 4, 8-9).

Першою заповіддю Бог відкриває нам правду про Себе, людину, світ, та запрошує до взаємин, до глибшого пізнання. Закликає шукати Бога, а віднайшовши, спілкуватися з Ним, пізнавати Його, жити і діяти в єдності з Ним, перебувати в Його любові. «Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені,і я облегшу вас» (Мт 11,28). Перша Божа заповідь закликає поставити Бога понад усе, визнати Його джерелом і основою нашого буття.

Право людини на взаємини з Богом

І створив Бог людину на свій образ; на Божий образ створив її; чо-ловіком і жінкою сотворив їх (Бут 1, 26-27).

У чому особливість взаємин людини з Богом?

Вже з перших рядків Святого Письма читаємо про особливу гідність, якою Бог обдарував людину. Бог створив людину з любові, на свій образ і подобу, і покликав до взаємин з Ним, іншими людьми та усім творінням. Псалмопівець, натхненний Святим Духом, роздумуючи про велику гідність людської особи, промовляє у молитві: «То що той чоловік, що згадуєш про нього, або людська істота, що про неї дбаєш. Мало чим зменшив єси його від ангелів, славою й честю увінчав його. Поставив його володарем над творами рук твоїх, усе підбив йому під ноги» (Пс 8, 5-7).

Книга Буття розповідає, що Господь Бог в Едемському саду спілкується з нашими прародичами, промовляє до них, а вони чують Його і відповідають Йому. Однак ця гармонія взаємин людей з Богом була порушена їхнім грі¬хом — переступом Божої заповіді. Люди захотіли стати понад усіма, стати як Бог, але без Бога (див. Бут 2, 3).

Через порушення Божої волі людина віддалилася від Бога, але Бог не відкидає її, не забуває, а піклується, навідується до неї і спасає її. У Старому Завіті Бог промовляє через пророків, а коли сповнився час, стає людиною. Ісус Христос, Божий Син, приходить у цей світ, щоб спасти нас, дати нам вічне життя, повернути з дороги смерті на дорогу життя. Ісус Христос відновлює первісну єдність між людиною і Богом, а також первісну вселенську гармонію усього творіння з Творцем.

Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою по-любив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом — благодаттю ви спасені! (Еф 2, 4-5)

Визнавши Ісуса Христа нашим Господом, з любов’ю та довірою єднаємося з Богом у молитві та святих таїнствах, а все наше життя і вчинки нехай свідчать нашу віру.

За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).

Фото: pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *