Повага до сім’ї

Share
У чому цінність сім’ї?

У Святому Письмі багато сказано про важливість сім’ї, про пошану до бать­ків, добре виховання дітей.

Бо Господь звеличив батька у дітях, і право матері на синах за­кріпив. Хто шанує батька, той гріхів збувається. Хто звеличує ма­тір свою, той немов скарби збирає. Хто шанує батька, той матиме втіху в дітях, і в день своєї молитви буде вислуханий. Хто звеличує батька — довго житиме; хто Господеві слухняний — матір свою заспокоїть (Сир 3, 2-6).

Створивши людину, Бог покликав її до любові. Подружжя чоловіка й жінки — це глибоке єднання та життя у любові, «так що вони не будуть більше двоє, лиш одне тіло» (Мт 19, 6). Бог поблагословив їх: «Будьте плідні й множтеся» (Бут 1,28). Метою подружжя є добро подругів та народження і виховання дітей.

Сім’я є середовищем любові, у якому закладаються базові зразки взаємин, дій, цінностей особистості. Вони переносяться у суспільне жит­тя. Тому громадянська влада повинна підтримувати, дбати, захищати прав­диву суть подружжя чоловіка і жінки, суспільну мораль, права батьків та ді­тей. Повага до сім’ї з боку суспільства виявляється у визнанні її важливості, високого покликання, прав та обов’язків.

Сім’я є спільнотою чоловіка, жінки та дітей. Спільнота означає, що її чле­ни мають щось спільне. Спільнота людей має спільні інтереси, цілі, погляди. Якою є наша спільнота (сім’я, парафія, чи суспільство), на яких принципах будуються стосунки між її членами, що в ній відбувається і на що вона спря­мована — залежить від кожного з нас.

У чому особливість християнської сім’ї?

Чоловік і жінка, поєднані в подружжі, творять разом з дітьми сім’ю. Основою життя та взаємин у християнській сім’ї є любов. Сім’я — це перша і найважливіша спільнота, школа життя.

Саме в сім’ї здобуваємо перший і основний досвід спільноти, сповнених любові і Божої благодаті взаємин, щирості, жертовності, віри. Християн­ська сім’я, живучи та діючи на основі віри, надії, любові, стає до­машньою Церквою, яка вдень і вночі перебуває в єднанні взаємної любові між людьми та Богом.

Сім’я є першою і основною спільнотою взаємної любові, любові до Бога і до ближніх. Ця любов виявляється у стосунках, вчинках, словах, а навіть міміці й жестах. Сім’я єднає різних осіб і перемінює їх у взаємному дару­ванні любові. Сім’я — це основне середовище, в якому плекаються і пе­редаються цінності, принципи, світогляд, віра, любов до Бога і ближнього. Усе перейняте у сім’ї діти несуть в інші середовища, у суспільство.

У сім’ї передаються духовні, моральні, культурні, етичні, естетичні, со­ціальні цінності, необхідні для розвитку і добробуту як членів сім’ї, так і сус­пільства загалом. Суть сім’ї полягає у взаємній любові, передаванні життя, вихованні дітей та формуванні їх індивідуальної свідомості.

Святий Дух — «скарб дібр і життя Податель» — наділяє подружжя дарами для благочестивого життя в мирі, правді, гармонії та лю­бові. Служіння подружжя в Церкві полягає в житті у спільноті віри й любові та взаємного освячення. Дух Святий робить спільноту по­дружжя «домашньою Церквою» (Катехизм УГКЦ 858).

Сімейні зв’язки важливі, однак не найважливіші в житті. Покликання християнина — йти за Ісусом Христом. Для духовно зрілої особистості Бог є основою, сенсом і принципом її життя. «Хто любить батька або матір біль­ше, ніж Мене, той недостойний Мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж Мене, той недостойний Мене» (Мт 10, 37).

Батьки, сприяючи всебічному розвиткові дітей, провадять їх до зрілості й самостійності, свободи й відповідальності. Любов, опіка, близькість між батьками і дітьми, не повинні стояти на заваді дозріванню й самостійнос­ті дітей. Батьки допомагають дітям у виборі життєвого шляху порадою на основі власного життєвого досвіду, але не нав’язують своєї думки. Вихову­ють до зрілої відповідальності у виборі стану та покликання. Живучи у сус­пільстві, де діють певні державні закони, християни в особистих і сімейних справах діють згідно зі своєю совістю й християнськими моральними прин­ципами: «Слухатися слід більше Бога, ніж людей» (Ді 5, 29).

Аж три Божі заповіді є посвячені тому збереженню і запевненню свободи розвитку родини: перша, шоста і дев’ята заповідь нор­мують і запевняють розвиток родинного життя. Що в Декалозі Боже Об’явлення говорить тільки про обов’язки зглядом родичів, то свідчить тільки про безперечне поняття родини і батьківської влади яко першого складового елементу суспільства (митрополит Андрей Шептицький, Декальог — запорукою найбільшого щастя одиниць і народів).

За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).

Фото ілюстративне Gerd Altmann із сайту: Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *