Розуміння святого дня

Share

«Пам’ятай на відпочинковий день, щоб святити його» (Вих. 20:8).

У чому цінність дня Господнього?

«У неділю Христова Церква святкує День Господній, який Отці Церкви називали «малою Пасхою». Причасником пасхального таїнства віруючий стає у Хрещенні. Тим самим він внутрішньо пов’язується з Літургією Церкви, тому кожен християнин є покликаний до участі в її звершенні» (Катехизм УГКЦ 839).

Старий Завіт показує нам дві основні події, пов’язані зі святкуванням святого дня. Сьомого дня Бог відпочив, створивши світ: «І благословив Бог сьомий день і освятив Його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був» (Бут. 2:3).

Сьомого дня Бог вивів свій народ з рабства й утисків: «Пам’ятай; що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля потужною рукою і простягнутим рам’ям» (Втор. 5:15).

Святкування ізраїльтянами сьомого дня (суботи) — це видиме свідчення дотримування союзу з Богом. Покаранням за недотримання цієї Божої заповіді була смертна кара. День Господній присвячений пригадуванню Його величних діл (створення, визволення), прославлянню Його могутності і присутності серед народу. Це відпочинок разом з Господом.

«Шість днів для роботи, але сьомий день на цілковитий спочинок, присвячений Господеві; кожен, хто робитиме якусь роботу в день суботній, буде скараний смертю. Тож нехай сини Ізраїля пильнують суботи та святкують її з роду в рід, як союз віковічний» (Вих. 31:15-16).

Для християн Господнім днем замість суботи стає неділя тому, що Ісус Христос воскрес у наступний день після суботи (пор. Мт. 28:1). Християни святкують неділю як день славного Воскресіння Ісуса Христа з мертвих, день спасіння і нового творіння. Кожної неділі ми згадуємо, що для нас зробив Господь: створення, спасіння, а також єднаємося з Ним, беручи участь у Божественній Літургії. В Ісусі Христі ми стаємо учасниками нового союзу з Богом.

 «Церква, згідно з апостольським переданням, яке бере початок від самого дня Господнього Воскресіння, святкує пасхальне таїнство кожного восьмого дня, який заслужено зветься «Днем Господнім», або ж неділею» (II Ватиканський Собор, Догматична конституція про святу літургію «Священний Собор» 106).

Святий день відрізняється від інших. Тому й наші дії, думки, почуття в святий день мають бути небуденними. Осердям святкування дня Господнього є зустріч християнської спільноти для «спільної справи» – Божественної Літургії, Євхаристійної Жертви, ділення. Жива участь християнина у Божественній Літургії – це перебування в любові Божій, зустріч з Воскреслим Христом та з ближніми.

Значення святкування дня Господнього подає нам Христос: «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи» (Мр. 2:27). Суттю недільного відпочинку і молитви є тиша споглядання Бога, поклоніння Йому, умиротворене покладання на Нього. Це творення оазису духу, щоб віднайти себе і витягти з поверховості і шаленого ритму життя.

«Крім участі в Божественній Літургії та інших богослужіннях, віручий християнин святкує святий день, глибше пізнаючи свою віру, утримуючись від важкої праці та чинячи діла милосердя (відвідує хворих, немічних, допомагає нужденним тощо). Святкуючи святий день, християнин видимо сповідує свою віру, визнає себе новим створінням у Христі, членом Його Тіла — Церкви — та очікує Нового Неба та Нової Землі» (Катехизм УГКЦ 839).

За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *