Свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста

Після того, коли відбулися найвеличніші події в історії людства: Розп’яття, Поховання, Воскресіння та Вознесіння Христа, святий Хрест, котрий став знаряддям страти, був втрачений. Після знищення римськими військами Єрусалиму в 70 році святі місця, пов’язані із земним життям Спасителя, були забуті та втрачені, а на деяких навіть були побудовані поганські храми.

Здобуття Чесного і Животворящого Хреста відбулося за царювання рівноапостольного імператора Константина Великого.

Згідно свідчень церковних істориків IV століття, матір Константина, рівноапостольна Олена, відправилася на прохання сина в Єрусалим, щоби віднайти місця, пов’язані із земним життям Спасителя, а також святий Хрест, поява котрого стала для самого Константина знаком перемоги над ворогом.

Нам відомі три різні версії віднайдення Господнього Хреста. Перша відноситься до найстарішої: Чесний Хрест знаходився під поганським святилищем Венери. Коли воно було знищене, то там знаходилися три хрести, а також таблиця та цвяхи, котрими Спасителя було прибито до хреста. Єрусалимський єпископ Макарій (+333), щоби дізнатися, який саме із цих хрестів є Ісусів, підносить кожен до важкохворої жінки. Коли вона зцілилася після доторку до одного із хрестів, всі присутні прославили Бога, який допоміг віднайти найбільшу із святинь – Господній Хрест.

Друга версія відноситься до подій І століття: Хрест віднайшла Протоніка, жінка імператора Клавдія І (41-54), але згодом переховала його і знову він був віднайдений в IV столітті.

  Третя версія повідомляє, що: свята Олена намагалася вивідати місце перебування Хреста у єрусалимських юдеїв. Згодом один престарілий юдей, Юда, вказав на храм Венери. Свята Олена наказала зруйнувати храм та розпочати розкопки. Там були віднайдені три хрести. І тоді сталося чудо: повз переносили мертву людину, котру було прикладено до хрестів. І вона воскресла.

Точна дата віднайдення Господнього Хреста невідома. Напевно, це були роки 325-326. Після віднайдення Хреста Константин розпочав побудову чисельних храмів, де мали відбуватися богослужіння, не менш торжественні, як в Святому місті.

335 році була посвячена та збудована біля Голгофи та печери Гробу Господнього велика базиліка Мартиріум. День її освячення вважався 13 чи 14 вересня. В кінця IV століття посвячення базиліки Мартиріум та ротонди Воскресіння стало одним із трьох головних празників року. Починаючи з V століття, празник Воздвиження Господнього Хреста, стає величним празником.

Хрест, котрий був піднятий над головами тисячі людей, свідчить про одну правдиву істину: він був знаряддям ганебної та позірної страти, до котрого цвяхами прибили всіма відкинену, помираючу від болі та спраги, людину – нашого Спасителя, Ісуса.

Ми, християни, задумаймося над цією подією, пам’ятаючи, що і наші гріхи ніс Ісус на Своїх раменах, що і вони стали причиною Його страждань та смерті.

Підходячи до Хреста, усвідомимо, яку саме віру ми несемо своїм свідченням, чи віримо ми в Того, Хто був на ньому прибитий, що саме цей хреста із знаку поразки та ганебної страти, перетворився та став знаком перемоги та найбільшим торжеством християнської віри.

Хрест – краса Вселеної. І в яких би сутінках не знаходилася людина, скільки б не торжествувало зло у світі, навчімося чути в тиші свого серця та чистоті душі: «Кріпіться, Я переміг світ».

фото: pexels

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *