Відпочинок, дозвілля
Як маємо святкувати святий день – день Господній?
Працюючи протягом шести днів, відпочиваємо дня сьомого. Третя Божа заповідь вказує нам, що відпочинок освячений Богом і він повинен бути нам на добро і на славу Божу. Святкувати маємо не тільки ми, маємо подбати і про тих, чий відпочинок залежить від нас.
Відпочивати в неділю можемо по-особливому: полишити всі буденні справи, турботи, працю і святкувати. Зустрітися з рідними, друзями, вшанувати важливу подію.
«Недільний відпочинок для робітників має превелике значення при вихованні дітей. Робітнику — особливо такому, що працює на великій фабриці, — неділя пригадує обов’язки і радості родинного життя, виховання дітей і потіху, яку приносять родичам добре виховані діти» (митрополит Андрей Шептицький, Про святкування неділі 2).
«Святкувати – це час відпочинку, призначений для спілкування з Богом і ближніми, для діл милосердя, співпраці, любові. «У неділю і свята не можна виконувати важкої фізичної праці і змушувати інших до неї, а також займатися будь-якою діяльністю з метою заробітку. Далекими від християнського розуміння відпочинку є такі форми розваг, які забирають час, призначений для прослави Бога та діл милосердя» (Катехизм УГКЦ 985).
Важливо подбати про тих людей, які з поважних причин не можуть взяти участь у святкуванні дня Господнього разом з парафіяльною спільнотою. Можемо відвідати їх, допомогти їм бути присутніми на Божественній Літургії або подбати, щоб їх відвідав священик.
«У день Господній зберіться разом і переломіть Хліб та дякуйте, визнавши раніше свої гріхи, щоб чиста була ваша жертва» (Наука дванадцятьох апостолів).
Участь у Божественній Літургії в неділі та святкові дні є виявом і підтвердженням нашої єдності у вірі та любові з Богом і Церквою.
«Крім участі в богослужіннях у храмі, віруючий християнин святкує святий день, глибше пізнаючи свою віру, утримуючись від важкої праці та чинячи діла милосердя (відвідує хворих, немічних, допомагає нужденним тощо). Святкуючи святий день, християнин видимо засвідчує свою віру власними вчинками, способом життя, відносинами з іншими, визнає себе учнем Христа і членом Церкви» (пор. Катехизм УГКЦ 839).
«До виховної сили Церкви належить і те, що в неділю і свята сходяться усі в церкві, як діти однієї родини сходяться в домі батька. Багаті і вбогі, вчені і прості, старі й молоді через мудрий провід Церкви зближаються до себе. Церква всім пригадує їхні взаємні обов’язки і всім голосить закон любові» (митрополит Андрей Шеп тицький, Про святкування неділі 2).
За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).