Заповіді Любові

Людина була створена Богом для щастя, яке вона здатна осягнути тільки в єдності із Ним. В Святому Письмі ми знаходимо свідчення, що Бог завжди дбає про людину, провадить її, промовляє до неї.

Бог дає і здійснює Свої обітниці через обраних людей: патріархів і пророків. На горі Синай Мойсею Бог вручає Десять заповідей, які стають дороговказом у поєднанні із Богом (див. Вих. 20:2-7):

Я — Господь, Бог твій.
Нехай не буде в тебе інших богів, окрім Мене.
Не взивай намарно імені Господа, Бога твого.
Пам’ятай день святий святкувати.
Шануй батька твого і матір твою.
Не вбивай.
Не чужолож.
Не кради.
Не свідчи ложно на ближнього твого.
Не пожадай жінки ближнього твого.
Не пожадай нічого того, що є власністю ближнього твого.

В Ісусі Христі ми бачимо сповнення Обітниці спасіння: «Сповнився час, і Царство Боже близь­ко, покайтеся і вірте в Євангелію» (Мр. 1:15).

Ісус Христос наші відносини з Богом, іншими людьми та світом переводить на зовсім інший рівень. Він дає нам Заповіді Блаженства, котрі стають життєвими позиціями всіх християн. Адже наша віра в Бога, любов до Нього і ближнього повинні проявлятися через наші слова, вчинки, відносини. Ісус кличе нас до спарвжнього щастя – блаженства (Мт. 5:3-12):

Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться.
Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради.
Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі;
Так бо переслідували пророків, які були перед вами.

Ці Заповіді Ісус дає нам для того, щоб, живучи згідно із ними, ми перебували у єдності з Богом, щоб, завдяки їм, Бог став центром нашого життя. Вони показують нам як на ділі любити Бога понад усе, а ближнього як самого себе.

Ісус навчає, що весь закон і всі заповіді містяться у двох головних заповідях — «за­повідях любові».

На питання: «Учителю, котра найбільша заповідь у законі?» Ісус дає від­повідь: «Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всі­єю думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь.

А друга подібна до неї: Люби ближнього твого, як себе самого.

На ці дві заповіді ввесь закон і пророки спираються» (Мт. 22:37-40).

Любов до Бога

«Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю» (Втор. 6:4-5).

Що означає любити Бога?

Віра в Божу любов – це життєве кредо християнина. «Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (І Ів. 4:16).

Любов до Бога — це наша відповідь на Божу любов до нас. «Ми любимо, бо Він перший полюбив нас» (1 Ів. 4:19). Виражаємо нашу любов до Бога усім нашим життям, перш за все — у молитві, життєвій позиції, вчинках. Виявляємо свою любов до Бога, коли приймаємо те, що від Бога по­ходить, виконуємо Його заповіді, живемо і діємо з любові до Бога і ближніх.

«Це бо любов до Бога: берегти його заповіді. А заповіді його не тяжкі» (1 Ів. 5:3).

Любов до ближнього

«Любитимеш ближнього твого, як самого себе» (Лев. 19:17).

Чому любимо ближніх?

Господь Бог любить кожну людину. Він творить її на Свій образ, дає їй безсмертну душу. Кожна людина покликана до вічного життя в Бозі. Ісус Христос спасає кожну людину своїм воплоченням, стражданням, смертю й воскресінням. Усі люди, на перший погляд такі різні, нагадують нам про Бога — Створителя і Спасителя.

Приймаючи безмежну Божу любов і опіку, відповідаємо нашою любов’ю до Бога і до людей. Любов до Бога проявляється через нашу любов до лю­дей. Ближніми нашими є всі люди: рідні, приятелі, сусіди, незнайомі, а навіть вороги. Ми любимо рідних і друзів, піклуємося про незнайомих, але як бути із тими, чиї наміри й дії спрямовані проти нас?

Ісус закликає нас до цілісної любові до Бога і до ближніх — до любо­ві, яка поєднує наші переконання, відчуття, слова і дії. «Коли хтось каже: «Я Люблю Бога», а ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить, брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, якого він не бачить. І таку ми заповідь одержали від нього: «Хто любить Бога, той нехай любить, і брата свого» (І Ів 4:19-21). «Хто ж любить брата свого, той у світ­лі перебуває, і в ньому нема причини до падіння. Хто ж ненавидить братасвого, той у темряві, і в темряві він ходить, і куди йде, не знає, бо темрява у нього засліпила очі» (І Ів. 2:10-11).

«Ось, що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!» (Ів. 15:17).

Любов до себе

«Рука твоя хай буде готова допомогти мені, бо твої заповіді я собі вибрав.

Я прагну, Господи, твого спасіння; закон твій — моя відрада» (Пс. 119:173-174).

Що означає любити себе?

Від самого початку нашого життя ми відчуваємо любов, котра походить від Бога та інших людей, в першу чергу наших рідних та близьких. Приймаючи їхню любов, ми також вчимося любити і себе. Звичайно, що найкраще ми самі знаємо власні добрі та погані риси. Проте любити означає приймати, шанувати, прощати. Полюбити себе – це прийняти своє життя як дар від Творця, відкритися на Божу любов та інших людей. Віддати Богові власне життя й усі турботи.

Любов до себе — це не самолюбування чи егоцентризм, це і не нарцисизм, але  відчуття власної гідності, самоповага, самосвідомість, готов­ність до самопожертви. Людина, яка приймає, цінує і любить себе, здатна й належно приймати, шанувати і любити інших людей.

Ісус навчає: «Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить, того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об’явлю себе» (Ів. 14:21).

За книгою: Божі заповіді та Євангельські блаженства (Катехуменат і катехизація дорослих у УГКЦ).

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *