Польова квітка

Виросла в полі квітка, вона раділа: сонцю, світлу, теплу, повітрю, дощу, життю… Хоча раділа ще й тому, що Господь не створив її кропивою чи реп’яхами, а такою гарною та пишною квіткою, яка приносить людям радість.

Росла вона, росла… І ось, одного разу, повз неї проходив хлопчик… він зірвав її. Просто так, навіть не знаючи навіщо. Зім’яв квітку і викинув на пильну дорогу. Боляче стало квіточці та гірко. Хлопчик навіть і не знав, що вчені доказали, що рослини, як і люди, здатні відчувати біль. Хоча найболячіше квітці було те, що її просто так, без жодної користі та сенсу зірвали та позбавили сонячного світла, денного тепла та нічної прохолоди, дощів, повітря, життя…

Останнє, про що вона думала – що все ж таки добре, що Господь не створив її кропивою, адже тоді вона могла б обпечи руку хлопчика. Вона, відчувши, що таке біль, так не хотіла, щоби ще комусь на землі було боляче.