Притча: “Ім’я на городі”
Батько накреслив на грядці свого городу букви з іменем свого сина та засипав їх зернами салату. Через пару днів хлопчик прибіг до нього, радіючи, повідомив, що знайшов своє ім’я на грядці.
Батько посміхнувся і зробив вигляд, що не вірить такому чуду. Тоді хлопчик повів його в город, щоби переконати в тому, що сам побачив. Батько погодився й, підійшовши до грядки, мовив:
– Це проста випадковість.
Хлопчик задумався:
– Як це так: ні з того, ні з цього, а виросло моє ім’я? – відповів він. – Хтось таки мусів це зробити, хтось це задумав, от тільки я не знаю, хто це такий.
Тоді батько відповів сину:
– Ти правий, це не могло статися випадково. Це зробив я, щоби навчити тебе ось чому: увесь цей прекрасний та складний світ, котрий ти бачиш, не міг виникнути сам по собі, якщо б його не створив Господь, Котрого ми так і називаємо Творцем неба та землі. Бог є нашим Творцем, Який любить нас і дбає про кожне Своє творіння, тому добре запам’ятай, Кому маєш дякувати й Кого прославляти у своєму житті.
Фото ілюстративне – www.freepik.com