Свобода – це бути таким схожим на Нього

«Ви бо, брати, покликані до свободи; аби тільки свобода ваша не стала приводом до тілесності; але любов’ю служіть один одному» (Гал. 5:13).

Щоби визволити Свій народі від рабства гріха та диявола, Ісус Христос пішов на розп’яття.

Цвяхи, котрими були прибиті Його руки, стали ключами від наших ланцюгів. Вигук: «Здійснилося!» – став нагадуванням про наше із вами спасіння. Гріб, котрий в Пасхальні дні залишився пустувати, відкрив двері до кожної тюремної камери аду. Завдяки великій жертві Христа, нашого Спасителя, ми можемо повторити слова апостола Павла: «Христос нас визволив на те, щоб ми були свобідні. Тож стійте і під кормигу рабства не піддавайтеся знову» (Гал 5:1).

Наша людська природа асоціює слово «свобода» з усіма різноманітними  концепціями: незалежність, самовираження, особистий вибір. І дуже рідко це слово можна поєднати із концепцією служіння. Якщо глянути на земне життя Ісуса Христа, то ми побачимо, що Він Свою свободу підносить на інший щабель. Він «применшує Себе Самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини» (Фил. 2:7). Та й інші слова підкреслюють новий вимір Його свободи: «…Я між вами як Той, що служить» (Лк. 22:27). Потім Він «скинув одіж, узяв рушника й підперезався. Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний» (Ів. 13:4-5). Він служить Своїм учням до самого Свого кінця. І при цьому Він не втрачає Своєї свободи.

Беручи приклад з Ісуса, ми не повинні переживати про власні статуси та реакцію інших людей. Чим більше ми будемо ставати на коліна, допомагаючи іншим, тим більше ми будемо підніматися увись. Бо правдиву свободу ми можемо отримати не в служінні самим собі, а в тому, щоби бути схожими на Нього, нашого Спасителя.

Самопожертвування принесло у наш світ Христа. Воно ж не буде нас відводити від людей, а, навпаки, приводити до них, бо ми є Його послідовниками. Коли люди будуть страждати – ми будемо поруч, щоби потішити та підтримати. З чим би людина не боролася – ми будемо поруч, докладаючи усіх зусиль, щоби допомогти їй у нелегкій борні. Якою б не була жахлива її поразка – ми будемо з нею, будемо підтримувати та розраджувати. Ми маємо бути поруч завжди: і в радості, і в горі, і нещасті, і в хворобі, і в труднощах, і в щасливих митях. Ми повинні прожити не одне своє нікчемне життя, а тисячі життів, пов’язавши себе з іншими людьми, ставши з ними єдиним цілим.

Наша християнська свобода не в тому, що ми зможемо повністю розкрити та реалізувати себе, а в тому, щоби допомогти іншим відкрити свій потенціал. Не в тому, щоби показати себе, а в тому, щоби визволитися від егоїзму та підняти свої очі й побачити інших. Не в тому, щоби ми здійснили свої мрії, а в тому, щоби ми змогли здійснити мрії інших, допомагаючи їм.

Правдива свобода поєднає нас з іншими людьми й навчить «любити ближнього свого, як себе самого» (Гал. 5:14). Христос визволив нас, зробивши нас вільними. Нам же слід вірити Йому та ділитися Його свободою з іншими.

Зображення ілюстративне: Gerd Altmann із сайту Pixabay