Як християнам ставитись до “сильних світу цього”?

Share
Біблія про поклони й поклоніння…

Як повинні чинити християни, коли бачать впливову людину? Чи є нормою, коли вони поклоняються їй, чи надають занадто багато уваги й пошани?

Книга Естер описує, що Мардохей, юдей, відмовився поклонитися Аману, а історія відважних юнаків, друзів Даниїла, котрі також відмовилися приклонитися перед статуєю Навуходоносора, наголошують на великій пошані до Бога. Книга Одкровення описує подію, коли апостол Іван побачив ангела, то декілька раз надає на коліна перед ним. І отримує різкі слова, що слід поклонятися тільки єдиному Богу.

В Біблії ще чимало таких місць наголошують на тому, що поклоніння – це те, що належить тільки Богу. Вперше ми зустрічаємо згадку про поклоніння в книзі Буття, коли Авраам приймає у своєму шатрі трьох мандрівників: «Підвів він свої очі та глянув – три чоловіки стоять перед ним; як тільки він їх побачив, метнувся від входу намету їм назустріч і вклонився до землі» (Бут. 18:2). І це справедливо, бо одним із цих трьох таємничих мандрівників був Сам Господь, тому й поклоніння тут доречне. Авраам багато раз також кланявся перед людьми, виявляючи до них свою повагу. Також чимало поклонів ми бачимо, коли Яків намагається примиритися зі своїм братом, Ісавом. Пізніше ми зустрічаємо історію зі снами Йосипа, в яких вся його сім’я йому поклоняється, включаючи і батьків. Сам Бог дав йому ці сни, тому важливо підкреслити те, що поклони його братів не були зневагою Бога.

Як бачимо, поклони на знак поваги цілком доречні. Проблема виникає тоді, коли поклоніння, як служіння, виявляється по відношенні до когось, окрім Бога.

Висновки щодо поклонів й поклоніння…

Поклоніння чомусь або комусь, окрім Бога, недопустимо. Ідолопоклонство в будь-якій формі противне Богові, бо тільки Йому Одному слід поклонятися та служити.

Поклін – це відмінний спосіб виявити свою повагу до іншої людини, на знак своєї поваги й послуху, він не обов’язково суперечить Слову Божому. Проте є одна умова: поклін ніколи не повинен перерости у поклоніння й возвеличення людини.

Прийде той час, коли нам потрібно буде зайняти тверду позицію та відмовитися приклонятися перед злом, навіть, якщо воно буде пропагувати добро й прикриватися ним. Те ж саме зробили мужні юнаки: Седрах, Мисах та Авденаго, а пізніше й Мардохей.

В світлі цих біблійних принципів, ми повинні запитати себе:

Чи дійсно ми поклоняємося Богу? Чи ми перебуваємо у стані рабів, готових виконати Його волю, чи волю впливових та багатих світу цього? Чиї плани нас турбують: Його чи наші? Переконаймося, що ми дійсно служимо Богові усім нашим життям, усіма нашими цінностями та пріоритетами.

Чи не надаємо ми перевагу іншим цінностям, окрім Бога? Тут перевірити себе є досить легко: нарікання. Тільки воно показує, що наше серце зосереджене не на Бозі, а на чому іншому, такому далекому й протилежному від Бога.

 Чи показуємо ми свою повагу іншим людям, в тому числі рідним та близьким, і тим, хто поруч нас? Повага – це дуже важливо, але потрібно вважати, щоби вона не переросла у поклоніння та піднесення людини, а не Бога.

Чи готові ми вчити так, як вчинили Мардохей та відважні друзі Даниїла, привселюдно відмовитися поклонятися й прославляти багатих світу цього?

Чи готові ми, зваживши всі «за» і «проти», виділитися із натовпу та відмовитися схилити свою голову перед світом та його вимогами?

Намагаймося й докладаймо усіх зусиль, щоби покланятися тільки Єдиному Богові, віддавати Йому належну повагу й пошану. І колись, коли ми побачимо Його віч-на-віч, ми гордо сказали: «Ми служили могутньому Богові»!

Фото ілюстративне: Wilfried Thünker із сайту Pixabay

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.