Христос з нами

Подію Вознесіння Христа чітко та конкретно описує тільки євангелист Лука. Апостоли Матей та Іван зовсім про неї не згадують, а Марко описує її тільки в шести словах.

Євангелист Лука досить конкретно розповідає нам про Вознесіння Ісуса на небо. Його розповідь ми знаходимо не тільки вкінці його Євангелії, але і на початку книги Діянь Апостолів.

В євангельській розповіді ми читаємо про те, як учні, поклонившись Христу, котрий возносився на небо, «повернулися з радістю великою в Єрусалим» (Лк. 24:52). Чого ж вони тоді радіють? Їхня радість для нас може видатися дивною. Їх залишає Ісус, Який більше, ніж місяць перебував з ними, укріплюючи надією на те, що «цього часу знову відбудує Ізраїлеве царство» (Діян. 1:6). Понад місяць вони перестали ховатися по домівках, боячись юдейської помсти. Христос воскрес, а їхнє постійне спілкування з Ним, додавало їм сміливості, рішучості та мужності. Піднесені розмови Христа про Царство Боже не дозволяли їм задумуватися над тим, що буде дальше, коли Христос вознесеться.

Апостол Лука не випадково поєднує розповідь про Христове Вознесіння із прощальною бесідою Христа з апостолами, коли Він «відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання» (Лк. 24:46). Господь готує їх до свого відходу: «Ліпше для вас, щоб я відійшов. Бо коли не відійду, то Утішитель до вас не зійде. Якщо ж відійду, – пришлю його до вас» (Ів. 16:7). Обіцянкою дарування Святого Духа, Господь творить учням радість. Якщо читати Святе Письмо, то ми можемо побачити, що взагалі не було жодного розставання: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт. 28:20)

Своє Вознесіння Господь пов’язує із необхідність приходу Святого Духа. Для Його прийняття Христос повинен приховати Свою присутність, змінити образ Своєї єдності з учнями. Від цього часу з Христом з’єднується Святий Дух, Дух Істини.

Христос возноситься на небеса, щоби приготувати місце кожній людині: «Багато осель у домі Мого Отця; а коли б то не так, то сказав би Я вам, що йду приготувати місце для вас? А коли відійду й приготую вам місце, Я знову прийду й заберу вас до Себе, щоб де Я були й ви» (Ів. 14:2-3). Господь возноситься від нас на небо, щоби кожному приготувати місце: людям, котрі люблять Бога, місце між Серафимами; богомудрим – між Херувимами; богоносним – між Престолами; добрим – між Пануваннями; хоробрим воїнам – між Силами; людям, котрі допомагають, потішають в бідах – між Архангелами; всім тим, хто живе на землі ангельським життям – між Ангелами.

«Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе» (Ів. 12:32). Господь на небі, за словами Івана Богослова, стає заступником: «Як же згрішить хтось, ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, праведного. Він – примирення за наші гріхи, і не лише за наші, а й за гріхи усього світу» (І Ів. 2:1-2). А за словами апостола Павла: «Христос Ісус, який умер, ба й воскрес, що по правиці Божій, – він заступається за нас» (Рим. 8:34)

«І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо» (Діян. 1:10-11). Вознесіння Господнє – це не завершення земної історії Богочоловіка. Будь-якому розставанню настає кінець. Христос обов’язково повернеться до Своїх учнів, даруючи їм нові серця і тіла, оновлюючи цілий світ. І Царству Його вже ніколи не буде кінця: «Прийди, Господи Ісусе!» (Одк. 22:20).

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *