Хресна Дорога (роздуми)

За посиланням можете завантажити: файл pdf із розважаннями Хресної Дороги

 

Вступна молитва

Спасителю, допоможи нам розпочати цю Хресну Дорогу і пройти з Тобою весь цей хресний шлях, роздумуючи про Твої страждання. Нехай  Твій приклад спонукує нас продовжувати шлях земного життя в єдності з Тобою.

Навчи нас, Боже, приймати все, що посилаєш, як дар Твоєї любові.

Навчи нас, Боже, бачити страждаючих, як образ Твоєї присутності.

Навчи нас, Боже, жити в єдності з Тобою та з тими, кого зустрічаємо на дорозі життя.

Навчи, Господи, нас молитись, бо без молитви немає щасливого життя.

Навчи, Господи, нас молитись,  бо чим досконаліша молитва, тим досконаліше життя за Євангелієм.

Навчи, Господи, нас молитись, бо досконалість молитви свідчить про досконалість любові і людини.

Стація 1

Пилат засуджує Ісуса Христа

Наш Спасителю, Тебе засуджено несправедливо. Тебе засуджують усі, звинувачення линуть звідусіль, Ти, схиливши голову, мовчав.

Мовчання означає, що людина терпить, що вона страждає, що жодні слова не в силі їй допомогти. Мовчання – це стан людини, для котрої слова не мають жодної ваги, вона просто терпить та закривається в собі. Для неї мовчанка стає втечею від болю та від безвиході. Ми можемо замовкнути від несподівано тривожної новини чи в передчутті чогось поганого, чи від думки, що скоро трапиться якесь зло.

Нас оточує чимало людей, проте досить часто ми перебуваємо, мов в пустині, самотні, відкинені, погорджені. Буває досить важко зустріти когось, хто б нас зрозумів, захистив. Ми оточені безліччю людей, проте в проблемах ми і далі залишаємося самотніми і  від цього ця самотність приносить ще більші страждання.

Однак, мовчання може означати, що ми слухаємо. Для того, щоби почути Бога, щоби пізнати Його святу волю, відчути Його підтримку у своєму життя потрібно Його слухати, нам потрібне мовчання.

Протягом Свого земного життя Ісус проповідував, втішав, оздоровлював хворих. Для кожного Він віднаходив такі бажані слова підтримки та любові. Проте перед Пилатом, перед натовпом людей, перед тими, хто кричить: «Розіпни Його!». Ісус мовчить. Він не знаходить для них жодного слова. Насправді, люди самі перестали розмовляти з Ним.

Ми також дуже часто перериваємо нашу розмову, нашу молитву з Ісусом.

В цій стації просімо Господа, щоби Він вчив нас молитися, щоби ми ніколи у своєму життя не переривали розмови, не уникали розмови із Небесним Отцем. І навіть тоді, коли нам не хочеться розмовляти з людьми, коли серце переповнене стражданнями та терпіннями, щоби ми не переривали нашої розмови з Ісусом.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, прийди до нас і в тиші нашого страждання, залиш Своє Слово, щоб серце наше невтомно повторювало: хай буде воля Твоя!

 Стація 2

Ісус бере хрест на свої плечі

Ісус на Свої рамена бере хрест і відразу відчув його важкий тягар.

Тягар власного «хреста», тягар власних терпінь ми відчуваємо зовсім по-іншому. І хоча ми співчуваємо нашим ближнім у їхніх терпіннях, особистий біль ми не можемо порівняти з нічим.

Наш хрест, наші терпіння, наші страждання, наші хвороби є тільки нашими. І хоча, як би нам не було важко нести хреста, які б колючки не зустрічалися на нашій земній мандрівці, нам залишається тільки одне: продовжувати жити, йти своєю хресною дорогу й далі двигати хреста.

Перші кроки завжди є важкими. Коли наш хрест придавлює до землі, то якими важкими видаються перші дні. Погляди зі сторони видаються нестерпними, а запитання: «Як в тебе справи?», – звучать як насмішка. Проте Ісус вчить нас не стояти на місці, а продовжували свій рух, не дивлячись на жодні труднощі, жодні перешкоди, а й надалі продовжували нести свого хреста.

Господи, навчи нас на все дивитися через молитву.

Господи, дай нам розуміння молитви, як знаряддя нашого спасіння.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, прийди до нас і розділи тягар наших власних страждання, бо тільки з Тобою ми можемо розпочати та завершити свій шлях.

 Стація 3

Ісус перший раз падає під тягарем хреста

Ісусе, Ти вперше падаєш під тягарем хреста.

Наскільки важким є хрест ми можемо зрозуміти тільки тоді, коли відчуємо перші труднощі, коли приходять перші нарікання, коли перші спокуси входять в наші серця. Достатньо тільки на мить відволіктися, дати волю собі, своїм емоціям, своїм пристрастям, не звернути уваги на спокуси і тоді наш упадок є неминучим. Проте набагато важче підніматися, вставати, продовжувати жити та йти дальше.

Коли після довгої духовної боротьби ми впадаємо у гріх, піддаємося спокусі, то здається, що ми відчуваємо полегшення. Проте, насправді, ми усвідомлюємо, що впали, що хрест придавлює до землі. І якщо ми  надалі залишимося лежати, то наражаємо себе на духовну смерть.

Приклад Ісуса показує нам, що ми повинні підніматися з усіх наших упадків. Не дивлячись на наші падіння, нам слід продовжувати дорогу нашого земного життя.

Господи, і Ти лежав під тягарем хреста, проте в ці миті болю Ти не переставав молитися до Свого Небесного Отця. Ти знав, що Він знаходиться зовсім близько і дасть Тобі сил до підняття.

Господи, навчи нас молитися в хвилинах наших упадків, в хвилини нашої  слабкості. Навчи нас молитися тоді, коли терпіння та турботи прибивають нас до землі. Дай нам сили молитися тоді, коли опускаються руки.

Господи, піднеси наші думки до Отця Небесного, щоб ми в своїй слабкості ні на секунду не залишалися самі, бо ця самотність є страшною.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Стація 4

Ісус зустрічає свою многострадальну матір

Мати і Син зустрічають на хресній дорозі. Марія бачить все, що відбувається і знає страшне завершення цієї хресної дороги. Вона мовчить, Вона устами не говорить нічого. Проте її серце шепоче молитву до Небесного Отця. Ісус також мовчить, проте Він усвідомлює, що від Його страждань страждає і Його Мати.

Як тяжко нам відчувати, що ми завдаємо болю комусь іншому, що через нас страждають та терплять близькі нам люди. Тоді наш біль стає їхнім болем. Наші власні проблеми порушують їхній спокій та збурюють спокійний плин їхнього життя. і тоді ми боїмося тільки одного, щоби ми не почули докору із вуст людей, котрих ми любимо, що ми зіпсували чиєсь життя, що ми перекреслили чиєсь майбутнє.

Ісус іде хресною дорогою. Поруч із Ним – Його Мати. Молиться Ісус – молиться і Вона. І це молитовне піднесення єднає Їх.

Навчи нас, Господи, щоб ми своїми молитвами допомагали іншим у їхніх терпіннях на їхній хресній дорозі.

Навчи нас, Господи, щоби із наших вуст не сходили слова нарікання, а тільки слова молитви за тих, хто страждає, хто терпить, хто переживає свої упадки.

Навчімося від Марії та Ісуса проявляти співчуття та любов до найближчих, до найдорожчих нашому серцю.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, прийди до нас із Своєю Матір’ю, підтримай нас, дозволь відчувати завжди, що Ви поруч.

 Стація 5

Симеон з Киринеї допомагає Ісусові нести хрест

Симеона з Киренеї примушують нести хрест Ісуса. Він опирається, не бажає нести незаслуженого хреста. Він не може зрозуміти свою вину аби двигати хрест з Ісусом. Проте Ісус також не має жодної вини, через яку заслужив би таке страшне покарання.

Симеон повний сил, а Ісус збитий та знесилений. Попереду в Симеона багато справ, багато мрій, а Ісусу потрібно тільки одне: витримати до кінця.

Симеон та Ісус є надзвичайно різними, проте їх об’єднав хрест. Ісус розуміє, що допомога Симеона є короткотривалою. Для кожного із нас важливо зрозуміти, щоби ми у своїх стражданнях та терпіннях не залишалися самотніми. Так само важливим є й те, щоби ми, подібно до Симеона Киринейського, допомагали іншим відчути полегшення й хоча на мить відчути їхній тягар.

Мати помічника тоді, коли тяжко, мати помічника у хвилини випробувань та слабкості – це великий дар. Тому Ісус дякував Небесному Отцю за Симеона. Тож і ми не забуваймо бути вдячними в молитві. Вміймо в Господа не тільки просити, але і дякувати. Навчімося бути вдячними Богу за кожну людину, котру ми зустрічаємо у своєму земному житті, навіть якщо вона допомагає нам кілька хвилин.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, дякуємо Тобі за тих, які нас підтримують: лікарів, приятелів, рідних.

Господи, дякуємо Тобі за кожного, кого Ти нам посилаєш.

 Стація 6

Вероніка обтирає Ісусові обличчя

З натовпу людей виходить Вероніка, яка підходить до Спасителя та витирає Його обличчя. Цей простий, тихий жест Вероніки міг залишитися непоміченим для багатьох. Проте Спаситель оцінює його, приймає цей вчинок милосердя та любові Вероніки. Це була не просто хустка, але глибина любові та підтримки цієї жінки.

Яким би малим не здавалося діло милосердя, воно завжди є проявом любові. Найменший вчинок милосердя ми можемо порівняти з краплинами, проте найменші краплини здатні наповнити море. Чим більше цих краплин, тим більшим та повноводнішим буде море. Чим більше любові, тим легше страждаючому. Якщо ми будемо намагатися зрошувати терплячих найменшими жестами милосердя та добра, тоді і в їхніх душах зможуть зацвісти квіти вдячності та радості. Чим більше ми в молитві наближаємося до Господа, тим більше рис Ісуса залишаються в нашій душі. Під час молитви ми вподібнюємося до Ісуса.

Господи Ісусе, вчини, щоб ми пам’ятали, що найпрекрасніша молитва – це пізнання істинного Бога.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, прийди до нас і дозволь цінувати кожний жест підтримки, який ми отримуємо щодня, щомиті.

Стація 7

Ісус вдруге падає під хрестом

Не дивлячись на допомогу, Ісус вдруге падає на землю. Подібно відбувається і в нашому житті, не дивлячись на допомогу, ми звикаємо жити з нашими труднощами, погоджуючись на нові падіння. Для нас звичними стають хвороби, проблеми, невдачі, зрада близьких, в нашу душу приходить моменти, коли нас дратує чиясь допомога, жаль  та потіха. Проте Господь навчає іти далі та не зупинятися. Він вчить нас не звертати увагу на одноманітність життя, бо тільки в терпеливості ми можемо змінити власне життя.

В сірій буденності життя, в терпінні ми нерідко занедбуємо молитву. Просімо в Господа прощення за байдужість щодо молитви, за непостійність в молитві. Просімо в Бога прощення за те, що ми забувалися помолитися зранку та ввечері. Просімо в Господа ласки, щоби ми на своїй дорозі життя вдосконалювали нашу молитву.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, прийди до нас, скутих фізичним болем. Ти знаєш нашу непостійність в молитві, то ж даруй нам благодать постійної та витривалої молитви.

 

 Стація 8

Ісус промовляє до єрусалимських жінок

На Своїй Хресній Дорозі Господь зустрічає плачучих жінок. Не дивлячись на те, що Ісус знесилений та втомлений, Він звертається до них. Нерідко наше співчуття та плач замість того, щоби допомогти страждаючій людині, може завдати їй ще більшого болю. Навіть тоді, коли ми говоримо: «Добре, що зі мною не трапилося чогось подібного». Якщо ми молимося, то ми завжди маємо намагатися по-справжньому проявляти нашу любов до ближнього, зі щирістю чинити справи милосердя.

Молитовна розмова із Господом відкриває духовні очі на кожну людину: чи вона знаходиться біля нас, чи перебуває далеко. Той, хто молиться, завжди переживає за добро кожної людини. Адже молитва відкриває очі і серця на потреби інших людей.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, прийди до нас і укріпи нас, коли виникають непорозуміння із ближніми.

 

 

Стація 9

Ісус упадає третій раз під тягарем хреста

Втомлений, виснажений, знесилений стражданнями Спаситель втретє падає на землю.

Ми в своєму земному житті досить часто відчуваємо брак фізичних сил, моральне виснаження, духовну кризу, не розуміючи, що потрібно дальше робити. Здається, що всі від нас відвернулися, всі нами ігнорують, всім до нас байдуже – і ми залишаємося наодинці із своїми проблемами та немочами. І тут на допомогу нам приходить Господь, закликаючи нас не сумувати та переживати, а всі свої труднощі довірити Йому.

Господь вчить нас у будь-яких безвихідних ситуаціях, коли, здається, що нам уже ніхто не в силі допомогти, згадати про Нього, довіритися Йому. І Він неодмінно виведе нас із чорного тунелю, даруючи світло надії.

Ісусе, Ти тричі падаєш на землю, не нарікаючи, не звинувачуючи навколишній жорстокий натовп, який з цікавістю та насмішками спостерігає за Тобою.  Нам залишається тільки просити в Тебе допомоги та милосердя для тих, хто, взагалі, не молиться. Просити дати розуміння між батьками та дітьми, щоби вони не переставали в молитві дякувати Отцю Небесному за дар батьківства та синівства. Просити зіслати милосердя для тих, хто не вміє в молитві слухати волі Небесного Отця і не прагне цього навчитися. Прости нас, Господи, що цих людей є так багато навколо нас.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, прийди до нас знесилених. Підтримай нас Своєю силою, благослови та змилосердися.

Стація 10

З Ісуса здирають одіж

Нагий Спаситель стоїть серед немилосердного люду, котрому Він так багато допомагав. Одним повертав здоров’я, іншим дарував зір, ще іншим повертав мову, зцілював біснуватих, кульгавих, кривих, сухоруких. А тепер Він стоїть нагий, без жодної одежі.

На Його скривавлене тіло неможливо дивитися без сліз та жалю. Він, Творець цілого світу, всього видимого і невидимого, стоїть посоромлений перед людьми. Той, Хто дарував людині життя, готується віддати Своє за грішне створіння.

З Ісуса здерли одяг, завдавши нових невимовних ран, з яких знову струменіє кров. Господи, Ти мовчиш, схиливши голову. А що відбувається з нами, коли нас оточують хвороби та труднощі? Ми впадаємо у зневіру, не бачачи нічого, що коїться навколо нас, не відчуваючи ні в чому радості. Нас оточує смуток, жаль, страх та розчарування за самих себе. Нам так тоді стає шкода себе…

Господи, навчи нас молитися в терпіннях. Допоможи нам усвідомити силу молитви, її неоціненну вартість та вагу. Бо тільки з молитвою на вустах, з молитвою у житті ми зможемо знести найважчий хрест.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, прийди до нас, позбавлених всього. Підтримай нас та доповни все втрачене.

 Стація 11

Кати прибивають Ісуса до хреста

Спасителя прибили до хреста, піднісши над грішною землею. Досить скоро наблизиться Його кінець, Він все розуміє і тільки молиться до Небесного Отця, прохаючи Його простити нас: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять». З уст розіп’ятого Ісуса линуть слова прощення та милосердя за всіх тих, хто завдав Йому невимовного болю.

Серед нас, людей, досить часто можна почути, що терпляча людина схожа на Ісуса. Схожа через свої страждання, через усвідомлення неминучості свого кінця, через розуміння того, що нічого не можна змінити, а найбільше схожа до Ісуса через уповання в терпіннях тільки на одного Бога, а не на свої власні слабкі сили.

Ісусе, прибитий до хреста, навчи нас молитися за ворогів, за людей, які нас кривдять, переслідують, ранять. Навчи молитися на пробачати всі провини, вчинені нам.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, прийди до нас, підтримай нас, даруй нам спокій.

 Стація 12

Ісус помирає на хресті

Здійснилося те, чого так прагнув жорстокий натовп, засуджуючи невинного Ісуса. Христос помирає на хресті. Він так тихо та спокійно приймає Свою смерть. Він народився, щоби померти за нас, спасаючи від гріха та вічної погибелі.

Людина, створена до вічного щастя та життя, через непослух Богу, через гріх мусить померти. Христос Своєю смертю дарує нам вічне життя.  Тоді наші немічні тіла переміняться Його славою, наші недоліки та вади зникнуть, поразки на невдачі не будуть більше переслідувати. Проте нам, як і Ісусу, потрібно також пройти дорогою страждань, завершуючи наше земне життя в Бозі.

Ісусе, навчи нас молитися в хвилині нашої смерті. Адже Ти Сам молився до Свого Небесного Отця: «Отче, в руки Твої віддаю Я духа мого». Господи, допоможи нам прожити життя, вдивляючись на небо, прагнучи досягнути вічного безмежного щастя з Тобою.

Господи, навчи нас жити так, щоби в хвилині смерті віддатися в руки Небесного Отця.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, прийми духа нашого в Свої обійми, заведи в оселі, приготовані Тобою.

 Стація 13

Ісуса знімають із хреста

Мертве тіло Ісуса знімають з хреста, місця болю та тортур. Розп’яття на хресті вважалося найганебнішою та позірною смертю. А ти, Ісусе, Своєю жертвенною смертю освячуєш і прославляєш хрест. Адже на хресті ми бачимо безмежну Божу Любов, на ньому звершується діло Відкуплення людського роду. Завдяки такій великій ціні ми знову стаємо дітьми Божими, знову отримуємо втрачений рай та вічне щастя.

Господи, навчи нас добровільно страждати, не нарікаючи та звинувачуючи навколишніх. Господи, навчи нас віддати себе в жертву за інших, так, як Ти це робив.

Господи, навчи нас жити життям праведних та святих людей, для котрих було неважливо скільки років вони прожили, але важливо: як вони ці роки прожили.

Господи, навчи нас з молитвою у серці переносити біль втрати наших рідних та близьких.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, дай нам ласку свято завершити кожну справу, витримати в доброму до кінця, наповнити наше життя добрими ділами.

 Стація 14

Ісуса вкладають до гробу

Знявши з хреста тіло Спасителя, Його вкладають до гробу. Той, Кого не може вмістити Вселена, знаходиться в тісному, висіченому в скелі, гробі. Ісус перебуває у гробі, щоби відбулося написане в Святому Писанні: «воскресне третього дня».

Ми, християни, повинні вірити, що наша смерть не є закінчення, а тільки початком нового життя. Після смерті ми очікуємо воскресіння, наші страждання переміняться радістю, наші болі зникнуть.

Гріб Спасителя вчить нас посилати свої молитви за наших померлих рідних та близьких, які уже очікують часу свого воскресіння у вічності. Наші спогади про померлих мають стати розмовою із Богом про сенс життя та сенс смерті. Кожний гріб закликає до молитви, до розмови з Богом.

Господи, допоможи нам прожити це земне життя так, щоби  стати учасником Твоєї слави.

Господи, допоможи нам усвідомити силу та вагу молитви за наших померлих родичів та близьких.

Господи, поспіши на допомогу тим, за кого ми молимося.

Господи, дай нам ласку  воскреснути для вічного життя з Тобою.

Кінцева молитва

Ісусе, підійшла до кінця сьогоднішня Хресна Дорога, наше життя продовжується, то ж допоможи нам перемінити його на Твою славу.

Допоможи нам усвідомити, що все залежить від Тебе. Допоможи в людях, котрі нас оточують бачити образ та подобу Бога, Твого Небесного Отця. Допоможи нам зрозуміти цінність один одного, допоможи не бути байдужими до страждання інших людей, своїх ближніх, яких Ти закликав любити як самих себе.

Господи, навчи нас бути корисними для інших, не звертаючи уваги ані на їхній стан, ані на їхнє становище: чи вони повні сил чи немічні, чи забезпечені чи потребуючі, чи повні віри чи переповнені сумнівів, чи успішні чи відкинені.

Допоможи нам чути Твій голос, сприймаючи з радістю та вдячністю все те, що Ти нам даруєш: здоров’я чи хворобу, щастя чи страждання, радість чи біль. Допоможи нам молитися за інших, прохаючи про їхнє направлення, зцілення, навернення.

Господи, допоможи нам кожного дня вдосконалювати  свою молитву, перетворити її на розмову з Тобою.

Господи, дозволь нам сказати і підтвердити своїм життям: «Усе моє – Твоє!».

Господи, сподоби нас почути: «Усе Моє – твоє, увійди у радість Твого Господа!». Амінь.

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *