Іду за Тобою, мій Спасителю.

(Роздуми над Хресною Дорогою)

Минуло чимало століть, коли натовп людей супроводжував Ісуса Христа Його хресною дорогою. Люди йшли за Ним: одні з цікавості: а, що відбудеться дальше?; інші з радістю в серці: заледве ми зможемо позбутися цього Праведника, розіпнувши на хресті; ще інші, яких було зовсім мало, з жалем та співчуттям.

Найближчі та найдорожчі учні, з котрими Христос провадив весь Свій час, повтікали, ховаючись в домівках від можливих переслідувань та катувань. Їм було страшно, адже Того, Кому вони вірили, Того, Хто був обраним Месією, ведуть на хресну смерть. Вони залишили Його одного…

Хто ж тоді з Ісусом, хто співчуває Йому, кого ми бачимо поруч в останні години земного життя Ісуса? Як не дивно, з Ним поруч ми бачимо зовсім чужого Йому чоловіка Симеона, який допомагає нести цей тяжкий хрест. Десь серед натовпу пробирається мужня Вероніка, котра, не дивлячись на ряд воїнів, наблизилася до Ісуса, щоби обтерти, зрошене кров’ю та потом, обличчя Спасителя. Жінки із малими дітьми, які, можливо, з цікавості прийшли подивитися, що коїться в їхньому місті, не витримавши мук Спасителя, гірко плачуть. Невже не знайдеться в натовпі нікого, хто йде за Ісусом від самого початку Його мук та страждань, хто співпереживає з Ним, хто молиться до Небесного Отця, щоби Він дав Ісусу сил двигати дальше важкий хрест із людськими гріхами? Ось ми бачимо Ту, Якій не один меч прошив душу, яка з самого народження Ісуса усвідомлювала важливу та гірку Його місію. Ту, яка, знаючи, що Її Син прийшов на землю, щоби померти, смиренно простує та підтримує Його. Мати Ісуса, Марія, переповнена болем, жалем та скорботою йде за Ним, крок за кроком долаючи дорогу, зрошену кров’ю Її найдорожчого Сина. В натовпі ми бачимо улюбленого учня Ісуса, Івана, якому Він віддасть в опіку Свою Неньку, а ще жінок, які підтримують багатостраждальну Богоматір.

Вже видніється гора Голгофа. Всі ті, хто люблять Ісуса, відчувають наближення несправедливої смерті. Голгофа…. Розп’яття….. Смерть Ісуса….

Минуло багато століть з тієї найжахливішої помилки в історії людського роду. Ми, християни ХХІ століття, що можемо зробити, як можемо виправити ту фатальну помилку, бодай, як зменшити страждання Ісуса? Звичайно, що виправити нам нічого не під силу, але зменшити страждання Ісуса, не додавати на хрест нових гріхів під силу кожному із нас.

Тому сьогодні, всі люди доброї волі, йдуть вулицями міста Надвірна за Своїм Спасителем, допомагаючи Йому нести важкого хреста. Подивіться, як нас багато: лікарі, вчителі, еліта міста, прості люди, мужні воїни АТО, дорослі та малі, бідні та багаті. Всі йдуть поруч, рука об руку, крок за кроком відтворюючи хресну дорогу Ісуса. Кожен відчуває турботу та підтримку, співчуття та милосердя, любов та прощення. Тут не знайдеться місця ані гордості, ані зверхності, ані зневірі, ані байдужості. Адже кожен прагне висловити свою любов Ісусу, Котрий віддав своє життя за весь людський рід. Тут кожна людина бачить в іншому знедоленого, страждаючого Ісуса і готова допомогти усім.

Тож давайте, дорогі християни, будемо підтримувати один одного, виконуючи заповідь Христа: любити кожну людину, не тільки один раз в рік, проходячи Його хресною дорогою, але завжди, кожну секунду нашого життя. Пам’ятаймо: Ісус віддав за нас Своє життя, а чи готові ми віддати наші життя іншим, чи готові ми присвятити хоча в пару хвилин в день потребам інших людей: голодних – нагодувати, хворих – відвідати в лікарнях, бідним – допомогти в їхній бідності, нагих – одягнути, просто бути поруч, щоби потішити, поспівчувати, підтримати словом і ділом? Будьмо готові поділитися своєю любов’ю, своїм співчуттям, своїм життям. В Бога немає своїх і чужих, тому і серед нас мають бути тільки свої, до яких ми завжди маємо прийти із допомогою. Прислухаймося до болю людських сердець та душ: там переживає багатодітна мати, бо діти її часто хворіють, там плаче від болю старенька мати, яка залишилася на цьому білому світі одна, нікому не потрібна, там просять молитви та підтримки воїни, які відстоюють нашу із вами свободу, там, десь позаду шкутильгає дідусь, там плаче дитина…. Чи зможемо ми усім допомогти? Звісно, що з Божою допомогою зможемо, адже подивіться, як нас багато…

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *