Про неосудження

Share

Святі Отці своїм життям показали нам різні шляхи до спасіння. Кожен із них володів особливими чеснотами, одні служили Богові в мовчанні та самотності, підносячи Йому молитву за цілий світ, інші служили Богові серед людей творячи діла милосердя.

Багато шляхів до спасіння, але, – який із них найлегший? Чи можемо ми спастися без особливих подвигів?

Є така драбина від землі до неба: один кінець її завжди біля наших ніг, а інший – біля престолу Божого. Господь із Свого милосердя забажав прирівняти Себе із людьми, Він сказав: «Якщо ви відпустити ближньому гріх, то і Я відпущу вам провини ваші; ви простите – і Я прощу; ви не осудити – і не будете суджені».

Нерідко можна почути: «Якщо ми будемо прощати всі гріхи, то зло збільшиться, грішники будуть ставати все нахабнішими». Але, найчастіше буває навпаки: коли до людини проявити милосердя, то в її душі пробуджується совість, а зло тільки примножує зло.

Про святого єпископа Аммона розповідають, що, коли до нього на суд привели жінку, котру звинувачували в перелюбі, то він глянув на неї і сказав до своїх слуг: «Дайте їй 10 аршин полотна: якщо вона помре в часі пологів, то полотно буде їй саваном, а, якщо в неї народиться дитина, то полотно пригодиться для неї». І відпустив жінку, не покаравши її, і не наклавши на неї жодної покути. Тоді одна діва, яка була присутньою на цьому суді і, яка прагнула, щоб гріх був покараний, закричала: «Цей єпископ, напевне, безумний!». На що святий їй відповів: «Довгі роки я молився в мовчанні, в пустині, щоб отримати це безумство, і тепер не бажаю розлучитися з ним, і не проміняю його на жодну мудрість світу». Тобто він досягнув такого ступеню досконалості, що не бачив вже зла в людях. І в цьому випадку він своїм мудрим вчинком привів грішницю до глибокого покаяння, нагадавши їй про смерть, спасши її душу.

Неосудження – ось найлегший шлях до спасіння, але як часто ми забуваємо про нього. Не тільки прощення наших гріхів, але і навіть міра благодаті є в наших руках, тому що Господь сказав: «бо яким судом судите, таким і вас будуть судити, і якою мірою міряєте, такою і вам відміряють» (Мт.7,2).

Спасіння і благодать – це дар Божий, але умова для його прийняття – це прощення усіх людей. Той, хто щиро прощає людям, іде перший з ними миритися, той уже ніколи в житті не згадає несправедливості, яку йому причинили. Основною ознакою того, що ми простили свого супротивника – це гаряча молитва за нього, це бажання йому всіх благ у вічному і в теперішньому житті.

Отже, як ми хочемо, щоб Господь відносився до нас, так і ми повинні відноситися до кожної людини!

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *